Слава ЗСУ!

- Олено, привіт!

Олена обернулася і побачила Карлу.

- Привіт, Карло.

- Як справи, як робота над дослідженням? Ви ж, здається, театр досліджуєте?

- Ні, уже не театр. Уже шпиталь.

- Чому? Мені здається, театр цікавіше, - промовила Карла.

- Ну це тобі так здається.

- А я щойно бачила Назара. Ти його шукаєш?

- Так, а де він?

- Пішов в міську раду.

- Ну то я почекаю його тут. А як ваше дослідження? У вас же замок?

- Так! – радісно промовила Карла. – У нас все класно. Зараз працюємо над родоводом графа Полонезького. Стільки деталей! Стільки всього! Думаю, наша робота буде найкращою!

- Не сумніваюся, - скептично промовила Олена. – Ну все, он іде Назар. Я піду, бувай.

Олена підбігла до Назара, обняла його, і ніжно поцілувала в губи.

- Привіт, коханий, - голосно промовила дівчина.

- Привіт, кохана, - ледь тримаючись на ногах, видавив із себе Назар.

- Привіт, Назаре, - помахавши рукою, крикнула Карла і сіла у тролейбус.

- Що це все означає? – нічого не розуміючи, запитав Назар. – Ти в мене закохалася?

- Боже борони. Просто Карла сказала, що в них буде найкраща дослідницька робота, і тому я вирішила їй помститися.

- І тому поцілувала мене?

- Так. Просто вона колись казала, що ти їй подобаєшся.

- Та ну, - засміявся Назар. – Це все твої вигадки. Скажи просто, що закохалася в мене, і хотіла мене поцілувати.

- Я? Хотіла тебе поцілувати? Було би кого цілувати?

- Але ж поцілувала!

- Лише, щоб помститися Карлі!

- Може, завтра і обручку на палець вдягнеш на зло Карлі.

- Розмріявся! – засміялась Олена. – На тобі, взагалі, ніхто не одружиться!

- На мені? Не одружиться? – розлютився Назар. – Та, навіть, ти б за мене заміж вийшла, просто я тобі не пропоную.