Слава ЗСУ!

- Назаре, вони скрізь, - ледь видавила із себе Олена. – Вони тут скрізь, чуєш! Їх тут мільйони!

Назар мовчав.

- Як же так? Подивись туди, - махнула рукою Олена. – І туди… І туди! Господи, скільки їх тут! За що? Назаре! За що їх убили? Що вони поганого зробили?

Олена в істериці почала кричати. Її очі були заповнені сльозами, руки тряслися, а ноги не рухалися.

- Треба іти звідси! – крикнув Назар.

- Я не можу! – кричала Олена. – Як же я піду? Тут же скрізь люди!

Назар підбіг до Олени і схопив її на руки. Вона видиралася, кричала, і явно не розуміла, що відбувається.

- Тримайся за раму! – крикнув Назар.

- Назаре, тут же люди!

- Тримайся за раму!

Олена продовжувала кричати.

Назар поставив її на підлогу і щосили вдарив по обличчю.

Олена раптом замовкла.

Назар підняв її на руки. Вона міцно вхопилася за раму і через мить зістрибнула в коридор. Хлопець вистрибнув за нею.

Олена прокинулась в своєму ліжку у себе в квартирі. Уривками дівчина могла згадати, як опинилася вдома. Вона пам‘ятала, як Назар виніс її на руках з лікарні, пам‘ятала, як вони сідали в якийсь автобус, як вона спала, впершись на нього. Потім він провів її додому. Пам‘ятала, що за весь цей час вони не обмовились жодним словом.

Олена поклала голову на подушку. Чомусь згадалося, як Назар вдарив її по обличчю, коли в неї була істерика. І знову перед очима стала та картина в підвалі. Тисячі, мільйони вбитих без суду і слідства. Невже всі вони були ворогами, невже вони не заслужили, навіть, того, щоб їх хоча б поховали, а не залишили гнити в забетонованому підвалі.

Як же так? Що ж то була за політика? Про який народ вона дбала?

Всі ці історики, дослідники сперечаються, за якого режиму було жити краще. Демократія, соціалізм, комунізм… А насправді, яка там різниця! У людей відібрали життя, просто так, ні за що. А ті люди, які досі відстоюють комуністичні погляди… про що вони думають? Про те, що булочка з м‘ясом коштувала шість копійок? Про те, що першого травня був вихідний? Та хіба ж може це порівнятися з цінністю людського життя? Невже ж вони так і не зрозуміли, яка, насправді, була та політика, за яку вони віддавали свої життя.