Слава ЗСУ!

- Таке враження, що тебе хтось запрошував, - з сарказмом промовила Олена.

- А може, я руки твоєї проситиму, - посміхнувся Назар.

- Ну то я скажу татові, і він тебе вижене.

- Якщо я проситиму твоєї руки, то повір, що твій тато, навряд, мене злякає. Що вже може бути гірше за тебе?

- Іди ти! – засміялась Олена.

Назар подивився на Олену.

- Ні, а якщо серйозно. Ти погодилась би одружитись, якби я запропонував?

- А ти пропонуєш? – перепитала Олена.

- А ти б погодилась?

- Ну ти або пропонуй, або не став дурних питань!

- Ясно, - промовив Назар. – Значить, погодилась би.

- Нічого собі висновки, - засміялась Олена. – Ми, навіть, не цілувались з тобою!

- Для тебе це проблема? Ну то давай поцілуємось, - засміявся Назар.

- Ага, розмріявся, - промовила Олена і відсіла від Назара на сусіднє сидіння в автобусі.

- Від долі не втечеш, - промовив Назар. – Ти все одно маєш народити мені хлопчика. Питання тільки в часі.

- А з чого ти вирішив, що я народжу тобі хлопчика? – не задоволено промовила Олена.

- От бачиш, тільки-но, ти уже погодилась народити мені дитину.

- Та іди ти!

- Ну добре, як хочеш, - кричав Назар з сусіднього сидіння. – Не хочеш народжувати хлопчика, народиш мені дівчинку.

- Я собі народжу – кого захочу. А ти в мої плани не входиш.

- Краще, звичайно, хлопчика, - продовжував Назар, ніби не помічаючи слів Олени. – Хлопчик був би такий самий розумний і спраглий до знань, як і я.

- Ти розумний? – з сарказмом перепитала Олена. – І це ти спраглий до знань? Насмішив.

- А ти ще сумніваєшся? Хіба ти досі не помітила, який я розумний?

- Ні! – впевнена відповіла Олена.

- Оце так! Люди, відкрийте хтось очі цій дівчині! – крикнув Назар на весь автобус.