Слава ЗСУ!

- Навряд…

- Чому ні? Тобі ще й тридцяти немає, а ти вже розчарована і в коханні, і в житті…

- Я ні з ким не буду щаслива. І навіть, якби тоді зробила інший вибір, то все одно зараз залишилася б одна. Долю не обманеш.

- Думаєш, долю не можна змінити? Думаєш, що все десь написано?

- Так… Більше того, я впевнена в цьому.

- По-твоєму, виходить, що можна сісти на стільчик і нічого не робити, бо якщо на долі написано, що ти станеш мером, значить, ти і так станеш мером, сидячи на стільчику.

Ліна засміялась.

- Якщо я сяду на стільчик і нічого не робитиму, значить у мене на долі написано, що все життя я сидітиму на стільчику, а не те, що я стану мером.

- Може, й так, - промовила Віка. – Але якщо на долі написано, що ти будеш нещаслива з цим чоловіком, то можна обрати іншого і стати з ним щасливою.

- Ні, не можна, - заперечила Ліна. – Якщо написано, що буду нещаслива з чоловіком, яка там різниця, що то за чоловік. От дивись…

Графиня відійшла від вікна і сіла навпроти подруги.

- Уяви, що мені зараз моїх вісімнадцять років. У мене є два кавалера, які пропонують мені руку і серце…

- Вадим та Микита, - весело додала Віка.

- Нехай, Вадим і Микита, якщо тобі так буде легше. Мені треба вибрати одного! Лише одного! І я вибираю…

- Микиту, вибери Микиту, - перебила Вікторія.

- Добре, нехай я вибираю Микиту. Я кажу Вадиму, що люблю іншого, за якого вийду заміж. Сідаю у тролейбус і їду до Микити, повідомити, що згодна на його пропозицію. А в тролейбусі зустрічаю ворожку.

Віка уважно подивилась на Ліну.

- Ну не ворожку, хай відьму, чи чаклунку, - пояснила Ліна. – Коротше, людину, яка точно знає моє майбутнє.

- То в неї і запитай, з ким тобі треба бути! – промовила Віка.

- Добре. Я питаю у неї: Яка моя доля? Хто моя доля? З ким я буду щаслива? А вона мені відповідає, що той, до кого я зараз їду – зробить мене нещасливою. А з тим, хто залишився мене чекати – буду щаслива.