Слава ЗСУ!

- Еммо, щось сталося? - помітивши погляд Емми, стурбовано запитала Ліна.

- Ліно, що було на тій візитці?

- Якій візитці? – не зрозуміла Ліна.

- Навіщо ти придурюєшся? Ти ж розумієш, про що я.

- Навіть, я не розумію, - посміхнувся Остап.

- Візитка, яку ти вийняла з сумки! Там же був номер 323? Правда ж?

- Та я, навіть, не глянула на неї, - виправдовуючись, промовила Ліна.

- Навіщо ти брешеш мені? Навіщо брешеш? – відвернувшись до вікна, сумно промовила Емма.

- Ліно, це правда? – злякано запитав Остап. – Ганнин наречений чіплявся до тебе у таксі?

Ліна нічого не відповіла.

- Боже, який жах… Бідна Ганна, - прошепотів Остап.

- Бідна, Остапе, дійсно, бідна, - голосно промовила Емма. – Але не тому, що в неї такий наречений. А тому, що такі не щирі друзі, які ладні зробити все, що завгодно, лише б не сказати правди.

- Еммо, як же я могла їй сказати? – почала виправдовуватись Ліна. – Вона весь час тільки про нього і щебече, який він в неї хороший, який він чудовий. А він же звичайний бабій. Я коли побачила, що візитка з номером 323 і зрозуміла, що в машині був її наречений, то мене просто перемкнуло. Я не знала, що і робити. Я не можу так швидко приймати рішення, принаймні, такі серйозні.

- Так, Еммо, я згоден з Ліною, - погодився Остап. – Сказати їй ми завжди встигнемо. Не треба рубати з плеча. З такими речами не граються. Це кохання.

- А ніхто і не збирається гратися, - промовила Емма. – Чим швидше вона дізнається правду, тим швидше забуде його.

- А якщо не забуде, Еммо, - промовила Ліна.

- Ну я ж забула Руслана.

- Еммо, це ти. Ти – сильна. А ти на Ганну подивись. Та вона, якщо дізнається, то з глузду з’їде.

- З глузду з’їде, це ще в кращому випадку, - промовив Остап. – Може бути і гірше. Вона йому пробачить.

- І пробачить Остапе, пробачить, - погодилась Ліна. – А ми лишимось винними, що спробували їх посварити.