Слава ЗСУ!

- Дмитре, та я після цього машину твою пізнала біля Емминого під’їзду. Червона лада… Я точно в неї сідала.

- А ти думаєш, що в світі лише одна червона лада? - засміявся Дмитро.

- Дмитре, з побитим заднім склом. Я знаю твою машину.

- Ну тоді у своєї відьми питайте. Вона ж у вас головний інформатор, - промовив Дмитро.

- Стривайте, - раптом крикнув Віктор. – А коли це було? Часом, не в п’ятницю?

- Не пам’ятаю, - промовила Ліна.

- Так, це було в п’ятницю, - підтвердив Остап, дивлячись у мобільний. – Мені якраз тоді ще Карпова подзвонила. Це було в п’ятницю!

- Тоді все ясно, - засміявся Віктор.

- Що, ясно? – перепитав Дмитро.

- Ну тебе ж не було. Ти ж їздив по своїм весільним справам. А твою машину Василь брав.

- Який Василь?

- Ну, новенький. До речі, він на тебе схожий!

- А-а-а, Василь. Той, що в зелених штанях.

- Так. Він такий, що міг і в коханні зізнатися. Він тобі не розповідав, що на гітарі вміє грати? – звернувся Віктор до Ліни.

- Розповідав, - посміхнулась Ліна.

- Він всім жінкам це розповідає, бо ми з Олегом йому сказали, що це дуже жінок заводить, - сміявся Віктор.

- Навіщо ж ви так над хлопцем потішаєтесь? – суворо запитав Остап. – Він новенький, може, йому важко в колектив влитися. От він і слухає вас, бовдурів.

Віктор не припиняв сміятись. Дмитро подивився на Ганну.

- Ну що, - промовив він. – Бачу, все вирішено. До речі, ось паспорт. Поглянь ще раз.

Дмитро кинув Ганні паспорт. Вона відкрила і подивилася сторінку «Про сімейний стан». Сторінка була… порожня.

- Ну що, нема там про дітей, чи про дружину? – запитав Віктор. – Бо мені теж цікаво.

- Ні, - відповіла Ганна.

Дмитро посміхнувся.

- Я думаю, хтось має вибачитись.

- Ну це вже нахабство! – крикнула Емма. – Це вже занадто! Забирайтеся геть!