Слава ЗСУ!

Венецій посміхнувся.

- Так, мій любий графе, – погодився він. – Я ненавидів вставати вранці! Я був готовий на все, лише б поспати зайву годинку. Не міг зрозуміти, навіщо люди придумали так рано вставати… І знаєте, в дитинстві, не прийміть за зухвалість, думав, що якби був королівської крові, то змінив би такі не зрозумілі мені тоді правила – вставати рано.

- Тепер розумієш? – сміявся Олександр.

- Так, графе, тепер розумію. І радий, що саме ви мене змінили. Я полюбив схід сонця після першої нашої ранкової прогулянки. Я був вражений, я був здивований, а ще був розлючений.

- Розлючений? На кого?

- На себе, любий графе. На себе. Що проспав стільки світанків! Що втратив стільки цінного часу!

- Не можна жалкувати про втрачений час, - промовив Олександр. – Бо час, поки ти жалкуєш, теж втрачається.

Венецій зліз з коня.

- Бог наділив Вас неабиякою мудрістю, графе. Я з вами повністю згодний. Я жалкую, та все ж я щасливий, що цей ранок я не проспав, і що сьогодні не втратив можливості насолодитися сходом сонця. Мені шкода тих людей, які не розуміють і не хочуть розуміти ранкової краси.

- Не можна звинувачувати людей, - похитав головою молодий граф. – Вони працьовиті, віддані своїй справі. Праця робить їх кращими, але втомлює не лише тіло, а й свідомість. Хіба після важкого робочого дня захочеться читати, чи писати вірші, думати про філософію буття, про всесвіт?

- Люди занадто приземлені для таких тем, - промовив Венецій.

- Зовсім ні! Це помилкове твердження, любий друже. Люди вміють мислити, мріяти, та праця змушує їх звузити свої мрії до реальності.

- Можливо, праця обмежує людей! Якби їм не треба було працювати, вони могли б думати про красу і вічність, вести філософські бесіди…

Граф засміявся.

- Ти погано знайомий з людською психологією. Якби людям не треба було працювати – вони б не мріяли і не філософствували. Вони розважалися б до ночі, спали б до обіду, переплутали б день і ніч. Важка праця – ось що примушує людей мріяти. Вони мріють про відпочинок, про далекі краї. І філософські бесіди ведуть через те, що думають, як зробити світ кращим.