Слава ЗСУ!

- Це тому що ця частина була в жахливому стані, і дуже ретельно реставрувалася, - відповіла дівчина-гід.

- Але вік не приховаєш, - промовила Олена. – Все одно, видно, що ця стіна набагато старіша.

- Не знаю, - відповіла Олені гід. – Я нічого не бачу. Я просто знаю. З вас був би, мабуть, дуже хороший археолог.

- Я і є хороший археолог, - пробубоніла під ніс Олена, продовжуючи дивитися у лупу.

- Як екскурсія? - пошепки запитала Ліна, яка, тільки-но, приєдналася.

- Чудово, графине, - промовила Олена.

- Де Емма? – запитав Остап.

- О-о-о! Емма все ніяк не може розпрощатися з журналістами та натовпами шанувальників. Вони вже втретє її на сцену кличуть, - посміхнулась Ліна.

- От що значить «людина - народжена для сцени», - промовив Остап.

- Тихіше, - перервала Олена. – Все ж таки, екскурсія.

Група людей під проводом гіда пішли далі.

- Олено, не відставай, - прошепотів Остап.

- Я зараз підтягнуся…

Група зникла в лабіринті замку. А Олена продовжувала роздивлятися стіну.

- Я - не археолог, - промовила Ліна, - і не можу зрозуміти, що в цій стіні такого цікавого.

Олена здригнулася. Вона думала, що всі пішли і не очікувала почути голос.

- Ти злякалася? – посміхнулась Ліна.

- Так, я просто дуже зосередилась.

- На що ти дивишся?

Олена відійшла від стіни і подивилася на неї здалеку.

- Просто гід сказала, що це 14 вік, але…

- Що але?

- В 14 сторіччі ще не було такого каміння. З нього почали будувати лише у шістнадцятому, а то і пізніше.

- І що це може означати?

- Не знаю. Ця стіна не важлива. Замок тримається на цих трьох основних стінах, якщо їх знести, замку кінець.