Слава ЗСУ!

- Тобто ця стіна будувалася не для укріплення?

- Точно не для цього.

- А навіщо ж?

- Не знаю.

- А за цією стіною може бути кімната? – раптом з більшою цікавістю запитала Ліна.

Олена подивилася на графиню, торкнулася до стіни рукою, а потім прихилилася до неї вухом і, декілька разів вдаривши по ній рукою, зосереджено вслухалась.

- Кімната? Точно ні, - впевнено промовила вона. - Там має бути дуже тонкий простір. Сантиметрів 30 – 40. Не більше.

- Ти така розумна. Ходімо, я тобі хочу щось показати.

Ліна схопила Олену за руку і потягнула за собою по коридору.

Вони пройшли через невеликий тунель та опинилася біля стіни, на якій була видряпана схема замку.

- Подивись на цю схему, - промовила Ліна.

Олена подивилася на схему, потім якось дивно оглянулася довкола і знову глянула на схему..

- Дивно, - промовила вона.

- Що?

- Наскільки я встигла роздивитися, в тій частині замку кімнати не було, а на схемі є.

- Все правильно, - промовила Ліна. – Ти можеш якось це пояснити?

Олена вийняла лупу і уважно подивилася на схему.

- Я поки не можу тобі сказати нічого точно. Просто дуже дивна схема. Вона не відповідає дійсності.

- Не відповідає? – здивувалася Ліна. - Чому?

- Її розміри. Вони не відповідають розмірам кімнат. Тобто, частково відповідають…

- Як ти знаєш? – здивувалась Ліна.

- Бо я ходила по кімнатам, - відповіла Олена.

- Я теж ходила, але не запам’ятала розмірів жодної з кімнат. Можливо, цю схему малювала людина, така, як я, яка не дуже то і звертала увагу на розміри.

- Ні, - відповіла Олена. – Ця людина явно розуміла, що робить. Дивись, тут лінія зовсім тонка, це означає, що цей камінь дуже твердий і малювати на ньому важко. Цей камінь, не такий твердий і малювати на ньому простіше. Але художник чомусь малює на твердому камені, розумієш. Ніби намагається дотримуватися розмірів.