Слава ЗСУ!

Йому було вже років сто… Його колись посадив іще дід Микита, який давно вже спочивав на небі.

Ява ішла з лісу з повною корзиною різноманітних трав. Батько навчив її, найкраще збирати трави на світанку, тоді в них зберігається вся сила природи. На її долонях застигла ранкова роса, босі ноги були обпечені кропивою, волосся розвивалося за вітром. Але вона посміхалася. Вона знала, що сили, яку вона отримала у цій ранковій прогулянці – їй вистачить на весь день.

В корзині охайно були розкладені букети маленьких квіточок. Тут виднілися і квіточки мати-й-мачухи, і невеликі зелені листки кульбаби, суничний лист. Збоку, акуратною жменькою лежали соснові бруньки. А посередині розмістилися декілька стеблів молодої кропиви, загорнуті у стару хусточку.

Щоранку Ява прокидалася з першими промінцями сонця. І тихо, навіть, не взуваючись, ішла до лісу збирати трави, а потім весь день допомагала батькові готувати з цих трав лікарське зілля.

Батько пишався нею. Вона єдина з усього роду перейняла, як і він, прабабусині навики. Вона розуміла, відчувала природу, так, як і він. Вже у п’ять років вона легко могла розрізнити, навіть, найближчі трави-двійники.

Мати Яви не розуміла захоплення дочки і весь час намагалася перетягти доньку собі в помічниці. А помічниця б їй, дійсно, не завадила. Адже Любава була найкращою господаркою на селі. Тримала таке господарство, яке не в змозі була тримати жодна інша жінка. Та ще й як тримала. Коні завжди чисті та вичесані, у корів молоко жирне, кури великі, гарні. А картопля, яка ж була картопля! Величиною з капусту. І смородина була більша за і сусідську, і горіх щороку плоди давав. Неначе якесь чаклунство висіло над Любавиною хатою. Сусідки бувало стануть за парканом, поставлять відра з водою, дивляться на город та шепочуться, ніби не могла така картопля сама по собі вирости, і що точно якась нечисть втрутилась. А Любава на городі працює, побачить сусідок, розпрямиться в повний зріст, руки в боки, та як гаркне. Чого повитріщалися? Якби працювали, так, як вона, а не лясами точили, то і в них би така сама і картопля була, і коні, і кури…