Слава ЗСУ!

- Треба будь-що знайти цього спадкоємця, - промовила Карла.

- Ходімо, подивимося на знахідки.

Був вечір. Ліна і Емма вже втретє пили чай.

- То ти віриш Нонні? – запитала Ліна. – Віриш, що Клава з Русланом тебе зраджують?

- Ні, звичайно, ні, - невпевнено відповіла Емма.

- Не дуже впевнений у тебе голос.

- Просто мене насторожують ці історії з сережкою, з черевиком, - промовила Емма. – Вона така дивна, ця Нонна.

- Це точно, - погодилась Ліна.

- Я знаю, що Клава - моя найкраща подруга. Вона мене не зрадить. Знаю, що Руслан мене кохає. І я їм вірю. Але все одно, коли почула, що вони мене зраджують, то з’явилось якесь дивне відчуття, невпевненість. А раптом, це правда.

- А може, цього вона і добивається? – перепитала Ліна. – Твоєї невпевненості. Хоче, щоб ти засумнівалася в людях, яким так довіряєш.

Подзвонив мобільний.

- Так, - промовила Емма.

- Кохана, де ти? Я переживаю за тебе, що ти так пізно вертатимешся додому.

- Я в редакції «Катрін».

- Хочеш, я заберу тебе машиною.

- Добре, через хвилин десять.

Емма вимкнула мобільний.

- Переживає? – запитала Ліна.

Емма махнула головою.

- Поговори з ним, - промовила Ліна. – Розкажи йому все.

- Що розказати? – посміхнулась Емма. – Що я засумнівалася в його почуттях через дурнувату подругу, яка вважає себе ворожкою.

- Слухай, а можна я напишу в своїй статті про цю ворожку?

- Що саме? – не зрозуміла Емма.

- Ну, про черевик, як він навпіл розламався, про сережку?

- Звісно, звісно ж, пиши.

- А якщо цю статтю прочитає Нонна, вона на тебе не образиться, що ти мені таке розповіла?

- А мені, насправді, вже байдуже…

- Гей, подивіться, що я знайшов! – крикнув Остап.

- Що? Що там?

- Це ж продовження нашого родоводу. Це ж листочок з того великого пильного зошита.