Слава ЗСУ!

- Ага, я знаю, - сміявся Дмитро. – Якщо мене не можна зловити на гарячому з жінками, спробуй сказати, що я - гей. Може, це подіє.

В цей момент підійшла Марта.

- Привіт усім! Гарні новини.

- Які? Які?

- Ірину знайшли. Це точно. Це тільки-но повідомили з Палестини.

- Вона вже в Палестині?

- Так, вона утікала з якимись біженцями. Там точно не ясно. Просто вона, нарешті, потрапила в Посольство і їй пообіцяли допомогти. Сказали, що відправлять додому. Правда, поки що не зрозуміло як, - радісно говорила Марта.

- Здається, в Палестині війна? – промовила Ганна. – Там, мабуть, небезпечно.

- Так, дійсно?

- Ні, для Ірини там не має небезпеки, - промовив 323-ій. - Війна іде з Ізраїлем, а іноземців вони намагаються не зачіпати. Мабуть, бояться. Головне, щоб вона змогла виїхати.

- Я чула, що вони намагаються не зачіпати, навіть, мирних жителів, - промовила Емма. – Думаю, все буде добре.

- Боже, яка я щаслива. Дякую тобі, Еммо! – прошепотіла Марта і кинулася Еммі на шию.

- Ми, можна сказати, перемогли.

- Яка чудова компанія! – раптом почулося ззаду.

Всі одночасно обернулися. За спиною стояла Клава.

- Які всі друзі! – скептично продовжила вона.

- Клавдіє, іди звідси, поки я не в’їхала тобі по твоїй і без того неприємній пиці, - промовила Емма.

- Марто! А ти тепер з Еммою в подружках? Колись же їй палки в колеса вставляла. А тепер вже подруги - не розлий вода. А Емма у нас така благородна! Всім все пробачає. Така благородна. Шкода, що графинею не стала.

- Клаво, тобі час додому, - посміхнулась Емма. – Тому бери під руки свого чесно вкраденого жениха і іди звідси. Тільки часом не переплутай його з Ганниним чоловіком, бо тобі, мабуть, байдуже, в якої з подруг хлопця красти.

- Еммо, Еммо… на що ж ти схожа, - похитала головою Клава. - У тебе ані подруг, ані женихів ніколи не буде. Ти ж за гроші їх всіх купила, за славу свою. Якби сиділа ти зараз в нашому агентстві, а не з мером чаї попивала, не було б у тебе нікого. Сама була б. Одна.