знайди книгу для душі...
Емма зірвалася з місця і побігла.
- Пробачте, в замок не можна, - зупинив її один із чоловіків.
- Що ви робите, пустіть мене. Я відповідаю за цей замок! – крикнула Емма.
- А я відповідаю за вас, поки тут ведуться роботи! – відповів чоловік.
- Що це все значить? По якому праву?
Вона обернулась. Позаду неї стояла Ліна. Емма подивилася на неї, але графиня лише мовчки вийняла з файлу листок паперу і вручила його Еммі.
Емма пробігла очима по листку. Це був дозвіл мера на проведення робіт у замку, який базувався на тому, що камінець, який досі не знайдено, представляє величезну цінність для історичної спадщини міста…
Емма не дочитала лист до кінця. Вона сіла на сходи і опустила голову.
Як же так…
Так вчинити з нею…
Як все просто… Просто взяти дозвіл у мера… Просто почати роботи, нічого їй не повідомивши… Отак просто змовитися і зрадити її.
І знову, як колись. Як тоді, коли Руслан зрадив її. І Клава, і Ганна.
А тепер список поповнився. Ліна… Олена… Хто далі? Хто?
Хіба щось в тому є погане? Що поганого в тому, щоб досягати своєї мети, не зважаючи ні на що, переступаючи через усіх. А камінець у п’ятдесят тисяч доларів, звичайно ж, дорожчий за весь музей, за мораль, за дружбу…
Емма не плакала. Вона просто сиділа на сходах, а думки бігали у неї в голові, як маленькі комахи.
Минув якийсь час.
Дівчина сиділа незворушно.
З замку вийшла Олена. Вона скинула з голови червону каску і, подивившись на небо, вільно зітхнула. Було близько десятої, а Олена знаходилася в темному замку в важкій чоловічій касці з шостої години ранку. Тепер у неї розколювалась голова від болю, очі сліпило сонце, а від його яскравості паморочилась голова.
Карпова побачила Емму і підійшла до сходів.
ari21 18.09.2022
Fantastic!
Оксана 31.08.2021
читала з великим захопленням
красуня 06.08.2020
чудова змістовна книга ,автору 5+++