Слава ЗСУ!

Ліна сиділа на дивані і чекала ворожку. До Нонни була величезна черга, жінки з дітьми, чоловіки, бабусі.

Ліна гортала свої записи, щоб хоч якось скоротити час очікування.

- Ворожка Нонна більше не приймає сьогодні, - промовила дівчина, яка вийшла з квартири.

- А коли можна прийти?

- А чому вона не приймає?

- Вона дуже втомилася, вона приймає сьогодні з шостої ранку.

Ліна посміхнулась, залишаючись сидіти на диванчику.

Всі потроху розійшлися.

Ліна знову почала гортати свої записи.

- Дівчино, я закриваю двері, можна швидше?

- Що? – злякано перепитала Ліна. – А-а-а, пробачте, вже йду.

Ліна встала і почала складати листки в сумку.

- Графине, ви? – перепитала дівчина.

- Так, - посміхнулась Ліна.

- Зачекайте, запитаю Нонну, може, для вас вона зробить виключення.

Дівчина зникла в кімнаті і за хвилину вийшла з великою посмішкою.

- Проходьте, графине!

Ліна зайшла в кімнату.

- Графине, я знала, що ти тут! – промовила Нонна.

- Не сумніваюсь, - відповіла Ліна.

- Не віриш мені? – обернувшись, запитала Нонна.

- Чому ж? Вірю…

- Ти не віриш, - скептично промовила Нонна.

Ліна сіла за стіл.

- Якщо ти знала, що я прийшла, чому ж не вийшла, не забрала мене? Я ж могла піти, коли ти сказала, що більше не приймаєш.

- Але ж не пішла…

Ліна знову посміхнулась.

- Не віриш, - повторила ще раз Нонна. – Якщо не віриш, чому ж тоді прийшла?

- Бо ти розумна…

- Я - ворожка.

- Ні, ти просто дуже розумна. Ти психолог, ти філософ, ти вмієш розбиратися в чужій душі.

- Я лише ворожу…

- Нехай, так, - зітхнула Ліна.

- Чого ти прийшла?

- Я не можу знайти кімнату, і графа… І камінець…