Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Твоя робота? – перепитала Ліна. – Ну-у-у, я довгий час працювала журналістом. І моя робота мені встигла так набриднути, що я, навіть, біля будинку видавництва не можу пройти. Обходжу п’ятою дорогою.

- Ну… Це тому, що тобі не давали писати те, що ти хочеш. Змушували писати про усілякі дрібниці. А ти про серйозні речі хотіла писати. От і все. Може, твоя душа – це творити. Тільки не під замовлення модних журналів, а те, що хочеш ти.

- Я зараз пишу те, що хочу… І мені це подобається…

- Що ти пишеш?

- Я пишу роман… про графа. Я ним живу і дихаю… І все, що я думаю, все, що приходить мені в голову, я записую на свої листки. А ще, я іноді записую якісь думки, які я до цього ніколи не знала, ніколи про це не думала. Вони приходять до мене нізвідки. Але я знаю, що це правда.

Олена уважно дивилася на Ліну.

- Може, це і є моя душа? Мій роман?

- Може…

Ліна натхненно почала виймати розкидані по сумці папери і складати їх до купи.

- Тобто, якщо слухати Нонну, - припустила Олена, - то розгадка в твоєму романі. А ти писала щось про кімнату? Писала? Чи ще будеш писати?

- Я писала… Я вже писала…

- Що? Покажи! – видираючи з рук Ліни папери, зацікавлено запитала Олена.

- Я… Я не пам’ятаю. У мене вже близько триста сторінок…

Ліна та Олена нервово рилися в записах, шукаючи одне єдине слово «кімната». Листки падали на підлогу і плуталися не в тому порядку.

- Може, ти писала, де саме знаходиться та кімната.

- Ні, - покачала головою Ліна. – Я писала, що вона просто у підвалі. І що туди може зайти тільки…

Ліна раптом замовчала.

- Хто? – припинивши ритися в паперах, перепитала Олена.

- Я згадала, що говорила про це з Еммою. І припустила, що може, в кімнату може зайти лише людина роду Полонезьких. Я записала це у блокноті… А блокнот, здається, лишила в Остапа вдома…

- Людина роду Полонезьких? Тобто, ти?

Попередня
-= 361 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар