Слава ЗСУ!

Ліна вийняла з кишені величезну зв’язку ключів, від воріт, від замку, від кімнат.

Таксист розвернувся і повільно поїхав в сторону міста, сподіваючись, що дівчина все ж передумає, та покличе його назад.

Але графиня впевнено відчинила спочатку ворота, а потім величезні залізні двері замку.

Було без п’яти північ. Ліна ступила в замок. Навколо панувала тиша. Лише десь далеко чувся тихий цокіт, ледь помітний, ледь чутний. Це був маленький кварцовий годинник в Ліни на руці.

Ліна ступила ще кілька кроків. Було дуже темно. Дівчина рукою нащупала вмикач. Тьмяне загадкове світло освітило коридор. Емма спеціально зробила світло таким тьмяним, щоб було схоже на давні часи, і замок не виглядав таким сучасним. Ліна повільно йшла коридором. Було так страшно. Мабуть, якби Емма прийшла в цей замок вночі, вона на ранок обов’язково зробила б світло яскравішим. Ліна посміхнулась.

Раптом почувся пронизливий звук. Ліна здригнулася. Це був годинник, він сповістив, що вже рівно дванадцята.

Ліна глянула на годинник. Стрілка завмерла. Ліна притиснула руку до вуха, але годинник мовчав.

- Невже сіла батарейка…

Графиня повернула у четвертий коридор. Світло туди не проходило. І з кожним кроком ставало все темніше і темніше. Навколо лежало неприбране каміння зі стіни, яку так натхненно сьогодні розбивали будівельники на чолі з Оленою.

Дівчина раз у раз чіплялась за якесь обладнання будівельників, яке досі не прибрали. Нарешті, вона дійшла до стіни, яку сьогодні розбили. За стіною знаходилася ще одна стіна. Вони знаходилися в сантиметрах сорока одна від одної, як і казала Олена. Ліна протиснула голову між стінами і зазирнула всередину. Раптом, щось осліпило їй очі. Вона злякано відскочила від стіни. За хвилину, графиня знову заглянула в проміжок між стінами. Там було світло. Яскраве, наче свічка.

Ліна протиснулась між стінами і пішла на світло. З кожним кроком прохід між стінами ставав все ширшим і ширшим, і повільно переходив у тонкі закручені змійкою сходи. Серце дівчини вискакувало с грудей. Від хвилювання вона майже не дихала. Лише раз у раз набирала застояне пильне повітря собі в груди. Але ішла далі.