Слава ЗСУ!

- У скільки має прийти твоя група?

- О третій, - відповіла Олена. – Здається, до третьої мають вивезти все каміння зі сходів.

- Я думаю, нам потрібен ще тиждень, щоб привести замок у порядок, - промовила Емма.

- Я думаю, менше, - відповів Остап.

- Ні, я хочу все доробити до кінця, - промовила Емма. – Хочу, щоб остаточно вже. Більше потаємних кімнат, сподіваюся, немає. Я хочу, щоб з понеділка ця кімната була включена в екскурсію. Треба буде, щоб Яна підготувала нову програму. Часу їй буде предостатньо.

- Добрий день, - промовив Мирон, запалюючи сигарету.

- А чого ви не працюєте? – запитала Олена.

- О, наші графині прийшли, - пожартував Мирон. – А ми вже все зробили. Камінь весь винесли. Виклали на задньому дворі. Зараз приїде машина – погрузимо все.

- А як вам вдалося так швидко? – не зрозумів Остап.

- Каміння було товщиною лише один метр зі сторони кімнати. А на самих сходах нічого не було.

- То вже і сходи від кімнати є? – зраділа Олена.

- Ще й такі сходи, ви б бачили. Закручені, тонкі.

- І куди вони ведуть?

- Вони ведуть у четвертий коридор, але двері там замуровано. Ще й зверху забудовано ще однією стіною. Щоб пробитися до дверей – треба ще дні три працювати.

- Треба попрацювати, - промовила Емма. – Нам потрібно, щоб люди, які приходять на екскурсії, могли відвідувати цю кімнату. Їм потрібно буде якось заходити туди, не будуть же вони лазити вниз по драбині, як ми…

- Ну про екскурсії ще говорити дуже рано. Там жахливий стан. У Василя там є якийсь проект, де зробити двері, щоб якнайменше зашкодити замку, а підлогу треба буде відремонтувати.

Емма, Олена і Остап попрямували до четвертого коридору. З підлоги стирчала висока драбина, по якій всі робітники замку спускалися у потаємну кімнату.

- Є там хто? – крикнула Емма, нахилившись над отвором у підлозі.