Слава ЗСУ!

- Тихо!

- Дозвольте відрекомендуватись, - прошепотів він. – Граф Станіслав Острозький, нащадок короля польського та Великого князя литовського Станіслава ІІ Августа Понятовського.

- Дуже приємно, - посміхнулась Емма. – Мене звати Емілія. Можна просто Емма.

- Ні, такій жінці не варто носити ім’я Емма. Ви Емілія! Королева Емілія!

Емма, почервонівши, опустила очі. .

Граф повернувся і махнув рукою одному із охоронців.

- Podajcie kolię, - промовив він.

- Що він сказав? – штурхнувши Олену під бік, запитав Остап.

- Звідки мені знати. Я що? Польську знаю?

- Ти все знаєш…

- Може, щоб йому подали якесь кольє. І взагалі, припини мене штовхати!!!

За хвилину, охоронець вернувся і віддав Станіславу скриньку, обсипану золотом та дорогоцінними каменями.

- Почалось, - зітхнув Остап.

- Weźcie, - простягнувши Еммі скриньку промовив граф.

- Візьміть, - пошепки підказала графу дівчина, що стояла позаду нього.

- Візьміть, - повторив граф.

Він відчинив скриньку, і всі, хто стояв навколо побачили неймовірне діамантове кольє.

- Я… Я не знаю, - вражено прошепотіла Емма.

- Wspomóżcie mi, - різко промовив він охоронцю.

Охоронець швидко підбіг до графа і взяв скриньку у нього з рук. Граф дістав кольє і підійшов до Емми ззаду.

- Олено, він одягне мені це кольє? – затамувавши подих, запитала Емма. – Він жартує, так?

- Навряд, - зітхнула Олена.

- Я в найдорожчому кольє у світі, - промовила Емма, торкаючись величезного діаманту у себе на шиї.

- Де він взявся зі своїми діамантами? – пробубонів Остап.

- Я… Я хотів подарувати його графині, - промовив граф. – Але коли побачив вас…