Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- І що ж сталося з цим графом? – вражено запитала Мигдалина.

- Він зник. Однієї ночі поїхав з замку, та зник.

- А звідки вам це відомо?

- Я – його вірний слуга, та найліпший друг. Я намагався розшукати його, та ніхто ніде, навіть, не чув про нього. Можливо, він загинув, - сумно закінчив Венецій.

В хату увійшла Ява та Лесь.

- Сідайте вже усі до столу, - промовила Любава. – Мабуть, зголодніли з дороги.

- А де Василь? – запитала Ява, оглядаючись.

- Він пішов до сіней. Віднести нові горщики. Дядько Мирон з ним пішов, допомогти.

- Гарні вийшли?

- Гарні. Такі гарні! – захитала головою Любава. – Усі б собі лишила. Село наше намалював, людей. Справжнісіньких людей!

Любава повернулася до Венеція і продовжила хвалитися.

- Уявляєте, малює, мов справжній художник. А сам – звичайний сільський хлопчина. І звірів усіляких вигадує. І з довгими шиями і величезних, з довгими носами. А ще волохатих з зубами великими.

- З довгими шиями, то, мабуть, жирафи, - засміявся Венецій з не освічених селян. – А великі, з довгими носами, то слони. А волохаті, з зубами – то напевно, леви.

Любава з острахом подивилася на Венеція.

- Так… Саме так Василь їх і називав.

- Він їх не вигадав. У мене в замку є різноманітні книжки і там повно таких малюнків.

В кімнату зайшов Василь та Мирон.

- Сніг пішов! – радісно вигукнув Василь, обтрушуючи кожух.

- Сніг пішов, - завмер Венецій, моторошно ковтаючи слину. – Він вже давно іде… ще як ми їхали сюди… вже тоді йшов…

Василь спокійно сів навпроти Венеція, і взявши собі тарілку, почав класти туди варену картоплю.

- Мироне, чого ти стоїш? Сідай, он біля Яви. Зараз табурет принесу.

- Любаво, сідайте вже до столу, - махнув рукою Василь. – Краще я принесу табурет.

Василь швидко встав і похапцем приніс табурет з кухні.

Попередня
-= 402 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар