Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- А чого це я зразу винна? – жартувала Емма. – Це ж твоя машина. Ти ж сам мав знати, що там багнюка.

- Ого, - голосно промовила Олена, підійшовши до них поближче. – Здалеку не було так сильно помітно, яка брудна у вас машина.

Емма і Остап знову засміялись.

- О-о-о, знала б ти, як ми їхали. Запізнювались страшно… Вирішили скоротити дорогу. А там така дорога… Одна багнюка!

- А біля дороги ще й пилу стільки, - додав Остап. – Ми виїхали, а там якраз якась вантажівка проїхала. Задиміла все – страх, вулиці не видно.

- Дивіться, цей граф знову іде до нас! – промовила Олена.

- Поїхали швидше! – автоматично викрикнув Остап.

Емма злякано подивилася на Остапа.

- Чого ти його боїшся?

- Я не боюсь, - похапцем відповів хлопець. – Просто не хочеться з ним спілкуватись.

- Ні, - промовила Емма. – Це той граф, який мав приїхати в наш музей. Тільки чомусь приїхав він раніше. Треба запросити його на зустріч, запитати, де він розташувався. Ми маємо бути гостинними.

- До чого тут ми, Еммо? – крикнув Остап. – Хай мер його приймає!

- Остапе, він приїхав у мій музей. У мій власний музей, в якому я - директор!!!

З цими словами Емма попрямувала на зустріч графу.

- Остапе, Емма права… Щоб ти не казав, але саме вона мусить бути гостинною, це ж її музей, вона там директор. Вона має підігрівати інтерес до свого музею, - пояснила Олена.

- Йому на її музей начхати, - прошипів Остап. – Він же, навіть, не знає, що вона там директор.

Олена і Остап пішли слідом за Еммою.

- Вам дуже личить кольє, - промовив граф.

Він обернувся і подивився на свою супутницю, ніби перепитуючи поглядом, чи правильно він зробив комплімент. Та махнула головою.

- Дякую, - почервоніла Емма. – До речі, я забула відрекомендуватись. Я і є директор музею, який знаходиться у володіннях графа Полонезького. Як я розумію, ви приїхали саме заради нього.

Попередня
-= 404 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар