Слава ЗСУ!

- Він запропонував теорію, що земля рухається, обертається навколо себе. Цим пояснюється зміна дня і ночі. А сонце нерухоме…

- Хіба таке можливо? – перепитала Ява.

- Можливо, - відповів Олександр. – Сонце знаходиться у центрі Всесвіту, а земля описує коло сама навколо себе, повертаючись до сонця то однією стороною, то іншою. В залежності від цього на даній частині планети або день, якщо земля повернута до сонця, або ніч, якщо земля повернута іншим боком.

- Нісенітниці, - голосно засміялася Ява. – Такого бути не може. Якби земля оберталася, всі люди попадали б з неї при першому оберті.

Граф нічого не відповів.

Ява повільно пройшла по кімнаті.

- Я тут лише день, а мені вже здається, що я прожила тут усе життя, - прошепотіла Ява. – Мені тут так добре! Я просто найщасливіша в усьому світі…

Граф нічого не відповів, продовжуючи гортати книгу.

- Я знайшла в останній кімнаті величезну скриню, - кружачись навколо себе, промовила Ява. – Там було багато суконь, прикрас… У мене зроду віку не було стільки суконь.

- Тепер є, - промовив граф.

Ява посміхнулась.

- Знаєш, - продовжила вона. – Насправді, половину з того, що я бачу в цьому замку - не розумію. Я не розуміюся на філософських речах. Я не така красномовна, як твій Венецій, і не розумію, навіть, половини з того, що він говорить. Я не розумію, навіщо в стінах ті страшні звірі, нічого не розумію в тих картинах. Але я така щаслива тут, з тобою…

- Я радий, - впевнено відповів Олександр.

Ява посміхнулася.

- Ти знаєш, ця сукня – це єдине, що налізло на мене, - продовжувала кружитись Ява. - Твоя мати, мабуть, була витончена, струнка, як богиня. А на мене всі ці корсети тиснуть. І через них мені важко дихати.

Граф зітхнув.

- Але я, все одно, щаслива, - продовжила Ява. – Найщасливіша в світі.

- Я радий…