Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Я стільки років чекав на тебе – на людину, яка здогадається, що у ці підземелля зможе зайти лише нащадок нашого роду, нашої крові. Я такий щасливий, що ти тепер тут. Я розкажу тобі все, що ти захочеш, подарую все, що забажаєш. Усі коштовності, усі скарби, весь замок – вся вічність! Це усе тепер твоє. Я віддам тобі усе. Скажи лише, чого саме ти хочеш?

- Поки що, я хочу лише знати, чим мав закінчитися мій роман.

- Не спіши… Я розповім. Я усе тобі розповім.


Був прозорий вечір. Тонкий аромат весни підбирався до графського саду. Сніг по трохи танув, вечори довшали, а сонце все довше і довше ніжилося у вечірніх хмарах.

Граф вийшов на терасу, гортаючи книгу.

У покої графа зайшов Венецій. Він пройшов крізь кімнату і вийшов на терасу.

- Графе, вийшли помилуватися заходом сонця? – весело запитав Венецій.

- Мій любий друже! – радісно промовив граф.

- Так, так… Я теж дивлюсь на сьогоднішній вечір. Він по праву може сперечатися з ранковою красою.

- Зі світанком? – засміявся граф. – Ніколи. Світанок – ніжний, прозорий, легкий, неначе пір’їнка. Він свіжий, він пахне новим днем. А захід сонця – важкий, задумливий. Гарний, але ним не можна просто милуватися. Під нього треба думати, мріяти… Його не можна просто вдихати, як світанок.

- Щось в цьому є, мій графе, - покачав головою Венецій. – Але все ж погодьтеся, яка ж краса! Цей вечір, цей захід, цей ліс…

- А ви, Венецію, романтик, - іронічно промовив граф.

- Романтик! – підтвердив Венецій. – Такий, як і ви.

Граф зручно вмостився на дерев’яний стілець, закинувши ногу на ногу і приготувався слухати свого красномовного слугу.

Венецій декілька хвилин помовчав, і, нарешті, промовив:

- Графе, мій любий графе! Ви не повірите мені, кого я зустрів сьогодні вранці, ідучи світанковою стежкою…

Попередня
-= 452 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар