Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Графе, мій графе, - схопився за голову Венецій. – Що з вами? Невже ви нічого не пам’ятаєте?

- Що я маю пам’ятати? – не розумів граф. – Що?

- Дівчину… Дівчину з зеленими очима…

- Дівчина з зеленими очима, - задумався граф. – Може, є якісь підказки? - хитро промовив Олександр, вирішивши, що Венецій грає з ним в якусь гру. – Вона графиня, принцеса? З якого вона роду?

- Господи! Графе! Ви все забули…

- Що, що саме я забув? – не розумів граф. – Ти вигадуєш якісь нісенітниці. Я не пізнаю тебе…

- Я вигадую нісенітниці? – роздратовано вигукнув Венецій. – Графе, як можна все забути? Те, що було три дні назад? Як так можна?

- Венецію, я не знаю, про яку дівчину ти мені говориш? Якісь дивні натяки… Поясни нормально, може, тоді я згадаю…

- Як можна не пам’ятати її, - нервово махав руками Венецій. - Три дні тому ви казали, що ладні бігти за нею на край світу. А сьогодні, коли я кажу, що бачив її, ви кажете, що навіть, не знаєте, хто це. Та я розшукаю її і приведу до вас! Може, тоді ви згадаєте.

Венецій стрілою вилетів з покоїв графа. І за декілька хвилин Олександр почув цокіт копит. Венецій поскакав у напрямку села, того, що аж за лісом.


Минуло два тижні.

В інституті археології кипіла діяльність. Сьогодні тут мали оголосити прізвища тих, хто успішно пройшов тест і має право працювати в першій археологічній групі міста.

Тестування проходило вчора, але не зважаючи на велику кількість учасників результати були готові вже сьогодні вранці. Члени журі працювали до чотирьох ранку. З чотириста п’ятдесяти учасників вони обрали лише дванадцять.

Під інститутом стояли сотні студентів в очікуванні одного єдиного листочка з іменами найрозумніших.

- Коли вивісять результати? – запитав Михайло Андрійович. – Чому так довго?

- Пане Завацький, вибачте, - промовила асистент. – Це через Олену Карпову. Вона вчора до двох ночі перевіряла роботи студентів, а потім, щоб уникнути підміни, забрала номери робіт, які перемогли, з собою. А без тих номерів ми не можемо розкодувати прізвища студентів-переможців.

Попередня
-= 454 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар