Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Як же так? – взявся руками за голову граф. – Я, наче жив в іншому світі, в якому мені розказували зовсім інше, протилежне… Чому я її не пам’ятаю? Я бачу її уперше.

- Я не знаю… Звідки мені знати… Спитай у Варвари…

Двері відчинилися і в хату увійшла баба Варвара, а за нею, тримаючи склянку води, Іванна.

- Ця дівчина вже вдруге рятує тебе, - промовила з порога старезна згорблена баба.

Граф злякано встав з ліжка.

- Вона послана тобі Богом.

Олександр обернувся і пильно глянув на стару згорблену бабу, яка знала усе на світі.

- Я хочу запитати у вас, - невпевнено звернувся граф до неї.

- Я знаю… Я хочу, щоб ми лишилися на самоті, - впевнено промовила Варвара. – Іванно, лиши мені склянку.

Іванна поставила на стіл склянку з кришталевою водою і, взявши бабусю під руку, вийшла на подвір’я.

Граф пройшов по кімнаті. Варвара сіла за стіл.

- Я, навіть, не знаю, що тепер питати…

Варвара простягнула йому склянку.

- Випий води.

Граф впевнено взяв склянку і спрагло допив її до дна.

- Господь послав тобі цю дівчину, - промовила Варвара. – Це подарунок долі.

- Чому я не пам’ятаю, як вона мене врятувала?

- Лихі люди скористалися вашою довірою. Іванна виходила тебе, день і ніч просила цілющу воду у Господа. І ти, нарешті, прокинувся. Та був ще заслабкий їхати додому. Та знаєш, люди різні бувають. В сусідньому селі жила лиха сім’я. Мріяли вони доньку свою за графа видати, бо всі інші, мовби не рівня їм. Батько тої дівчини, Лесь – відьмак лихий. Людей травами лікував, а сам - щастя в них забирав. І городи в них були, і господарство процвітало. Та все це не через те, що вони гарними господарями були, а через те, що ворожили, та забирали в людей добробут. Люди їм вірили. І робили все, що Лесь говорив. Прийдуть до нього з недугою якоюсь, а він від недуги вилікує, але скаже, що для того, щоб не повторилася та хвороба, треба вигнати лелек, що на хаті їх оселилися. Послухають сусіди, і зроблять усе, як Лесь наказав. І з тих пір починається у сусідів нещастя та лихо. То не вродить картопля, то хата згорить, то свині мруть. І все шкереберть іде. А у Любави з Лесем і врожай, і господарство усім на заздрість, і злагода в сім’ї. А донька їх – вередлива. Сказала, заміж не піде ні за кого, окрім самого графа. От і вирішив Лесь скористатися твоїм станом, поки ти ще повністю до тями не прийшов. Приїхав у наше село, та сказав Іванні, що відвезе тебе живого до замку, бо на коні ж ти не здужаєш сам доїхати. А у нього і віз є, дорогий, наче королівський. Віддала Іванна тебе. А вони забрали тебе до себе, та поїли відьмарськими травами, які Лесь готував. Доки ти все не забув. Забув ти і дім свій рідний, і матір свою, і дівчину зеленооку. Нав’язали вони тобі кохання до доньки своєї зіллям приворотнім. Та в глибині душі, кохав ти все одно свою Іванну. Снилася вона тобі щоночі. Коли одружився ти і присягнув на вірність Яві, вирішив Лесь, що час вже до замку переправлятися. Пішов він з Явою до лісу, ніби по кору цілющу. Зробили вигляд, що заблукали та забрели в графський ліс. А там сиділи і чекали, поки Венецій – слуга твій вірний – вийде прогулятися, чи на полювання збереться. Дочекалися. Венецій злякався сильно, та коня їхнього підстрелив. А вони і раді, бо коня взяли, найстарішого, такого, якого самі забити хотіли, щоб не мучився. З Венецієм вони подружилися, та на вечерю запросили. Сказали, що коня він їхнього єдиного підстрелив і що нема їм тепер, як додому воза дотягнути. Повірив їм довірливий Венецій. Допоміг. Впріг свого коня та повіз їх у сусіднє село. Приїхав на вечерю, там і зустрів тебе. Завіз вас у замок, де ви стали жити. Та дівчина зеленоока продовжувала тобі снитися. І тоді вирішила Ява все ж приготувати тобі найстрашніше зілля, проти якого жодна людина захисту не має – бабин мак. Коли вона вперше ту квітку зірвала – то мала загинути. Та прийшла до мене її мати – Любава, яка про підлість Леся та Яви, навіть, не здогадувалася, і щиро благала мене про допомогу. Я їй допомогла. Думала, що не посміє Ява повернутися за квіткою, але вона вернулася. Зварила тобі напій відьмарський. Як тільки зробив ти перший ковток – то забув назавжди дівчину зеленооку, а Ява стала володаркою серця твого.

Попередня
-= 474 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар