Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Статус Королеви

- Невже це правда…

- Правда. Єдина в тій сім’ї Любава, яка не здогадується ні про що. Щиро вірить, що господарство її квітне через те, що господиня вона дбала. Вірить, що город у неї щороку родить – бо працьовита вона та енергійна. Вона єдина не знала, що ти граф, а дізналася лише коли Венецій тебе пізнав.

- Цього не може бути, - взявся руками за голову Олександр.

- Підлістю та брехнею тебе заманили у те відьмарське лігво, щоб забув ти ту, яка призначена тобі долею…

- Як я міг її забути… Мені здається, я бачу цю дівчину вперше, та серце завмирає, коли я дивлюсь на неї. Мені здається, я не дихаю, коли вона поруч. Мабуть, я дуже сильно її кохав. А може, і зараз кохаю. Я хочу бути з нею вічно. Хочу зробити її щасливою.

- А твоя присяга… Той камінь не простий. Ти житимеш вічно в коханні і щасті, але з іншою жінкою.

- Я не дотримаюсь тої присяги. Я згоден відмовитися від щасливого вічного життя. Воно мені не потрібно. Я хочу бути з тією, чиї почуття справжні.

- Тоді втратиш своє вічне і щасливе життя. І навіки лишишся одиноким. А щастя твоє триватиме лише мить.

- Принаймні, цю одну мить поруч з коханою, я буду, насправді, щасливий.

Граф встав і повільно вийшов на вулицю. Він пройшов по двору і підійшов до старого сараю. Біля сараю стояв його кінь. Олександр підійшов до нього і обійняв за шию.

- Ти живий! – похлопав він коня по спині. – Ми не бачились цілу вічність. Я, навіть, змирився з тим, що тебе нема.

Олександр сів на коня і помчав до замку.

На вулиці було сонячно. І десь дівся ранковий сніг. Лише де-не-де він скупчився на засохлому іще осінньому листі. Земля була м’яка і болотиста. У повітрі було вогко.

Граф просто їхав крізь ліс і його очі були немов скляні. Такого обману в його житті ще не було. Дарма Венецій хвалив його за надзвичайний розум і здібності. Нема ніякого розуму. Як можна було вірити у всі ті казки, які йому плела Ява, не помічати, що після тої «лікувальної» трави він лише іще більше забуває. І тепер стає зрозуміло, чому графові ніяк не вдавалося познайомитись з тим сміливим хлопчаком, який нібито його врятував. Ні на святах, ні на іменинах. Ніде він його не зустрічав. Лише чув про нього… казки та вигадки… А ще… Як можна було повірити, що Ява та Лесь заблукали у лісі. Вони знали той ліс, як свій дім, вони самі своїми ногами протоптали там ті стежки. Та що там казати, кожна людина в цьому селі знає, що там за полем починається графський ліс, і що ходити туди заборонено.

Попередня
-= 475 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 131.


Останній коментар

Іванка 21:57:38

Роман чудовий! Читати легко та цікаво.
Спочатку бентежить різке переплетіння
сюжетних ліній, потім розумієш це одне
ціле. Дарма що кохання не принесло
щастя. Доля персонажів хвилює, змушує
задуматись. Рекомендую!


  01.11.2015

Читається то легко ,але цей прикол з сережкою... Ємма що страждала розсіяним склерозом? Таке не памятати


  21.07.2015

Мені сподобався....


Додати коментар