Слава ЗСУ!

Ява… Кохана дружина. Вона обвела його навколо пальця і так просто отримала своє. А він же так їй вірив, любив всім серцем за доброту…

Граф посміхнувся. Він згадав, як уперше побачив її.

Вона тоді говорила йому, що врятувала його, розказувала, як готувала йому траву… На ній ще була квітаста хустина, з-під якої виглядало світле волосся. Воно спадало їй на плечі неакуратними локонами. Біле плаття, обшите золотими нитками. Босонога… І очі, голубі, як небо… І щось незвичне було в тих очах. Якесь незвичне тепло, чистота… і щирість… Як можна помилитися в людині. Побачити в її очах щирість і повірити їй. Ні, не можна оцінювати людину за її зовнішністю, за поглядом, за виразом обличчя… Лише вчинки – справжнє обличчя. Бо якщо босонога, не значить що бідна, а чисті, як небо, очі – не означає, що вона щира.

Що їй тепер говорити, як сказати, що він усе знає… Що більше не любить її, а любить іншу, зеленооку красуню… І що його присяга – нічого не означає, бо він хоче мати справжні почуття, а не зачаровані, як у казці.

Був вечір. Олена зайшла в замок. Всі екскурсії вже закінчилися. Прибиральниця домивала підлогу. В залах не палало світло.

- А хтось лишився в замку? – запитала Олена.

- Ні, вже всі пішли…

- Ясно.

Олена попрямувала до бібліотеки. Вона пройшла по темному коридору, пройшла повз таємничу схему, видряпану на кам’яній стіні. Все навколо вже не здавалося таким таємничим і загадковим. Все розгадано, все розписано. Лише десь в цьому замку блукають дві душі… Вони живуть десь, в якомусь паралельному світі, можливо, навіть, бачать їх. Тільки ми їх не бачимо… А шкода… Але вони самі зробили свій вибір. Вони порушили свої обіцянки, не схотіли миритися з долею, і робити так, як їм було написано на зірках. Олена посміхнулась. З напіввідчинених дверей бібліотеки яскраво вибивалося світло. Олена примружилась, і в якийсь момент зрозуміла, що на її очах сльози. Вона зрозуміла, що весь цей час вона плакала. Може, тому, що ця історія з замком закінчилася, що все розгадано, що немає більше таємниць. А може, тому що найсерйознішу таємницю зникнення графа і графині вона ніколи не розгадає.