Слава ЗСУ!

В ній не було нічого. Ні гармонії, ні тієї королівської вишуканості, ні осанки. Але не зважаючи на це, вона виглядала, як справжня графиня. Усі недоліки її рухів, в яких була відсутня грація та краса, покривав надлишок високомірності, яка майже завжди притаманна людям блакитної крові. Вона дивилася на навколишній світ так, наче він був мізерним, і все навколо жило за її правилами.

Ява дійшла до величезної полиці, на якій стояла маленька прямокутна скарбничка. Стискаючи губи від злості, Ява відкрила її і подивилася усередину. Там лежав блакитний, кольору неба, камінь

- Від тебе мені нічого не треба, - прошепотіла Ява. – Мені достатньо того, що я знаю, що ти мучитимешся в пеклі все життя, бо порушив присягу, дану мені. Щоб не було написано тобі на долі, та ти будеш щасливий лише зі мною. Бо ти присягнув на камені, що кохатимеш мене вічно, але не втримав своєї обіцянки.

- Якби ти не поїла мене травами, я б знав, що, насправді, люблю іншу жінку…

- Ти ніколи не будеш з нею щасливим. Тебе чекає горе…

- Я не вірю…

- Не віриш? – загадково перепитала Ява.

Вона знову зверхньо пройшлася по кімнаті і підійшла до Олександра, взяла його за руку і поставила йому на долоню маленьку скарбничку. Граф дістав звідти камінь і уважно на нього подивився.

- Це мій тобі подарунок, - посміхнулась Ява.

- Залиш собі…

- Ні, цей камінь проклятий. Мій батько сьогодні вранці прокляв його. Тепер до нього не можна торкатися… А ти – торкнувся… Тепер в твоєму роді не буде жодного щасливого кохання. Усі жінки або вмиратимуть, або лишатимуться до віку самі. Три світанки зустрінеш зі своєю коханою.

Граф крижаним поглядом подивився Яві в очі.

- Заради цих трьох днів з нею я готовий мучитися в пеклі все інше життя.

В той же день привіз граф Іванну в замок. І три дні вони були щасливі в коханні, а на четвертий день Іванна не прокинулась. На цьому закінчилося щастя назавжди. Від чого померла – ніхто не знав, та говорили люди, що наговорено їй було, за те, що графа спокусила, у вірної дружини відбила.