Слава ЗСУ!

- А це вже спадкоємець вирішуватиме: хоче він вас бачити чи ні, - посміхнувся Остап і попрямував до виходу.

- Привіт, Ганно, - промовила Емма. – Заходь.

- А Клава не у тебе?

- Ні, я не знаю, де вона. А що сталося?

- Просто я думала, ви тут удвох, - невпевнено промовила Ганна. – Хотіла вам дещо сказати.

- Ну то скажи мені, а Клаві потім розповіси.

- Він зробив мені пропозицію! – заплескала в долоні Ганна.

- Хто? 323? 323 зробив тобі пропозицію? Оце так щастя, Ганно!

- Сама не вірю! – шепотіла Ганна.

- Швидше розповідай! Як це сталося?

- Каблучку подарував…

Ганна простягнула праву руку подрузі.

- Дуже гарна! – із захопленням промовила Емма.

- Я, як подумаю, що ледь його не втратила, то аж страшно стає! Якби повірила тій Нонні…

- Пробач мені, - сумно промовила Емма.

- До чого тут ти? Ти ж не винна.

- Винна! Звісно ж, винна, - впевнено промовила Емма. – Але можеш спокійно насолоджуватись своїм щастям. Більше Нонни в нашому житті не буде.

- Слухай, а, може, ми зробили помилку? – прошепотіла Карла.

- Я не знаю…

- Просто це ж не якісь там дурнуваті студенти-одногрупники, яким можна наговорити бозна-чого. Це ж люди мера!

- Тихіше, Карло, викладач почує.

Викладач повернувся і подивився на останню парту, де сиділи Карла, Остап і Макс. Карла швиденько схопила ручку і почала писати конспект. Викладач знову відвернувся.

- Може, і помилились, - погодився Макс.

- Чого ви переживаєте? – заперечив Остап. – Цей заповіт у нас в руках.

- Так! Але ж спадкоємця ми досі не знайшли! А якщо ці дурнуваті археологи знайдуть його першими?

- А як вони його знайдуть, Максе? – голосно промовив Остап.