Слава ЗСУ!

- А ми як збираємося шукати? – засміялась Карла. – І вони так само знайдуть.

- І повір, вони запропонують спадкоємцю вигідніші умови співпраці, ніж зможемо запропонувати ми, - промовив Макс.

- Карло, Максиме! – крикнув викладач. – Вам не набридло розмовляти? Ви заважаєте всій групі!

- Пробачте, - промовила Карла і нахилилась над конспектом.

- Отож, що ми маємо зробити, - прошепотів Остап. – Треба зібрати усіх наших п’ятьох претендентів, і перевести їх на нашу сторону.

- І як ти це збираєшся організувати? – посміхнулась Карла.

- Ми скажемо їм, що представляємо їхні інтереси, і що їм же краще, якщо вони довірятимуть нам, а не меру.

- І ти думаєш, що хтось поведеться на ці дурні балачки? – засміялась Карла.

- Дарма ти так, Карло, - прошепотів Остап. – Це класна ідея. Просто зберемо їх і розкажемо, як мер та його люди перешкоджали нам досліджувати родовід Полонезького. Пояснимо, що меру зовсім не потрібний той спадкоємець, якого ми так намагаємося розшукати, і що було би набагато простіше, якби цього спадкоємця, взагалі, не існувало.

- А де ми їх зберемо? У тебе вдома? – заперечила Карла.

- А давайте просто в університеті! – промовив Макс. – Остапе, ти зможеш домовитися з батьком про аудиторію?

- Та врешті решт! Карло, Максе! Майте совість! Це ж заняття! – крикнув викладач. – Ану геть з аудиторії!

- Боже, що сталося? – забігши в квартиру, з порога запитала Клава.

- Ми тобі дзвонили на мобільний! – побачивши Клаву, радісно промовила Ганна.

- Так, я бачила. Разів з десять, мабуть, дзвонили. Я вже думала у вас пожежа!

- Ні, у нас не пожежа. А чого ж ти трубки не брала? – запитала Ганна.

- Я не могла говорити. А що у вас сталося?

- Ганна виходить заміж! – не витримавши, крикнула Емма.

- За 323? – радісно перепитала Клава. – Це правда, Ганно?