Слава ЗСУ!

Ганна кивнула головою.

- Так це ж чудово, сонечко! Це ж просто прекрасно. Вітаю тебе!

Клава щиро обійняла подругу.

- Саме тому ми тобі і дзвонили, - посміхнулась Ганна. – А де ти була так довго?

- Я була в агентстві, - промовила Клава. – До речі, про агентство…

Вона відкрила свою сумочку і вийняла звідти маленьку листівку.

- Це тобі, - промовила вона Еммі.

- Що це? – не зрозуміла Емма.

- Запрошення, - сумно промовила Клава. – Ірина завтра їде в Італію і організовує прощальну вечірку. О другій.

- І як у цієї нахаби вистачило зухвалості запрошувати мене? – відкинувши запрошення, крикнула Емма.

- Еммо, сонечко, чого ти? – спробувала заспокоїти подругу Клава. – Це ж лише вечірка. Вона усіх дівчат запросила…

Емма нічого не відповіла.

- То ти підеш? – злякано запитала Ганна.

- Так, я піду! – впевнено промовила Емма. – Звісно ж, я піду.

- І правильно, - відповіла Клава. – Треба бути вищою за свої невдачі.

- А я принципово нічого не робитиму, - крикнула Карла.

- Ну і не роби, - не відриваючись від комп’ютера, промовив Остап. – Ми самі все зробимо. Дзвони, Максе. Соня Розенфельд. Телефон 33-56-80.

- Карло, а може, все ж ти телефонуватимеш? Ці всі дівчата мені явно не вірять. Вони, мабуть, думають, що я хочу запросити їх на побачення і що не можу вигадати нічого кращого, ніж сказати їм, що вони праправнучки графа.

- Максе, ну ти скажи, це справедливо? – крикнула Карла. – Що б не сталося, завжди винуваті ми з тобою! «Карло, Максе, не розмовляйте!», «Карло, Максе, геть з аудиторії!». Чому Остапа ніколи ніхто не чіпає? Чому така дискримінація? Якщо у нього тато - декан, то це зовсім не означає, що йому не потрібно давати зауважень!

- Тихо, Карло, - раптом крикнув Макс, насторожено тримаючи телефонну трубку. – Добрий день, а мені потрібна Софія. Софіє, це ви? Дуже приємно. Вас турбує археологічна група. Ми проводимо науково-дослідну роботу, і маємо підозру, що ви являєтесь спадкоємицею графа Полонезького. Ні, це не жарт! – посміхнувся Макс. – Ми хотіли би поговорити з вами. Хочемо запросити Вас на зустріч в Університет історії та археології о четвертій. Приходьте обов’язково. Будемо чекати. Ви знаєте, де знаходиться наш університет? Так, на Грушевського. Четвертий поверх, кабінет 420. До побачення.