Слава ЗСУ!

- Мене теж попросили, але я, як завжди, спізнилася.

- Це нічого. Ти нічого не пропустила.

Емма сіла біля подруги.

- Мені сказали, що проводилися якісь пошуки в замку і що зараз намагаються розшукати нащадка графа Полонезького, родича когось із польських королів. І можливо, що це саме я.

- Неймовірно, Еммо! То ти ще блакитної крові! – радісно крикнула Ліна. – Обов’язково напишу про це в статті.

- Це ще не точно, - заперечила Емма. – Тебе ж теж запросили. Може, це ти… Чи хтось з тих жінок, що сидять позаду.

- Еммо, я тебе прошу! – засміялась Ліна. – Тут, навіть, неозброєним оком видно, хто з нас усіх королева.

- А це що? – запитала Емма, побачивши на столі листочок із запитаннями.

- Це анкета, - пояснила Ліна. – Її треба заповнити. Тут про твоїх батьків і родичів… Прості питання.

- Я ж нічого не знаю, - розгублено відповіла Емма.

- Це нічого. Так і пиши: НЕ ЗНАЮ.

- Добрий день, - промовив Максим.

Карла та Остап мовчки зайшли за ним.

- Як ви вже зрозуміли, ми зібрали вас тут для того, щоб повідомити, що котрась із вас належить до великого роду Полонезьких. Поки що ми не можемо сказати, хто саме. Ми припускаємось, що всі ви належите до славних багатих родин, але нас цікавить лише одна.

- А як же можна дізнатися, хто саме? – запитала Софія.

- Ми працюємо над цим, пані…

- Розенфельд, - представилась молода жінка. – Софія Розенфельд.

- Ми працюємо, і усіляко намагаємось з’ясувати це питання. Для цього і дали вам заповнити такі своєрідні анкети. Прохання відповідати якомога чесніше. Від цього багато чого залежить. Якщо не знаєте, не пишіть нічого. В останньому пункті спробуйте згадати, можливо, якісь історії ви чули від своїх бабусь чи дідусів. Спробуйте згадати точно дівочі прізвища ваших бабусь.