Слава ЗСУ!

Карла замовчала.

- Та скажіть вже, що я! – крикнула Поліна.

- Ні, Поліно, на жаль, не ви, - відповіла Карла. – Хоча ваш родовід був дуже близький до цього…

Ліна взяла Емму за руку і сильно стисла.

- Це маєш бути ти… Ти маєш перемогти, - прошепотіла вона Еммі.

- Нащадком графа є…

Карла знову замовчала.

Емма підняла очі і побачила, як пильно Остап дивиться на неї. Їх погляди зустрілись.

- Ліна Висоцька!

- Що? – не зрозуміла Ліна, піднявшись зі стільця.

- Вітаю вас, Ліно, - промовила Карла. – Саме ви являєтесь прямим нащадком графа Полонезького.

- Цього не може бути… Це точно?

- Без усіляких сумнівів! – підтвердила Карла.

Ліна відпустила руку Емми. У неї потемніло в очах. Вона втратила свідомість.

Віддай мені мій замок

1

Емма і Остап сиділи на горищі старого будинку і перебирали якісь папери. Неподалік сиділа Ліна і дивилася у маленьке дерев’яне віконце.

- Тут є ще одна коробка з речами, - поставивши коробку, промовила нова господарка будинку. – Коли ваша мама померла, я всі її речі поклала сюди. Навіть, скриньку з дорогоцінностями.

- Скриньку з дорогоцінностями? – зацікавлено перепитала Емма. – Ліно, ти, навіть, не подивишся?

- Мені не цікаво, - пробубоніла Ліна.

- А може, там знаходиться той коштовний камінець графа!

- Лежить і чекає на мене, - з сарказмом проговорила Ліна.

Емма і Остап підійшли до скриньки і обережно її відкрили.

- На жаль, камінця тут немає, - посміхнувшись, промовив Остап. – Зате є дещо інше…

Він вийняв зі скрині згорнуті листки паперу і прийнявся їх читати.

Емма взяла скриню і поставила її перед Ліною. Ліна неохоче зазирнула усередину.