Слава ЗСУ!

Ці аргументи були великою мірою правдиві. Тільки в тому самому становищі знаходилися майже всі члени ОУН, і при такому ставленні справи всіх членів організації вся підпільна діяльність була б завмерла. На щастя, не всі ухилялися від дальшого виконання своїх обов'язків, і в усіх округах (і далі вниз) удалося збудувати зв'язки екзекутив або бодай встановити уповноважених, які мали втримувати існуючі і нав'язувати загублені організаційні зв'язки.

В парі з цим важко було влити в людей віру, що організація не зліквідована. З цією метою в 1935 р. були розкинені листівки під час Зеленосвяткових урочистостей, що зробило на маси приявних велике враження. Ці листівки були розповсюджені всупереч побажанням полк. Є. Коновальця, який у приватному листі до полк. А. Мельника, що безпосередньо мав можливість контакту до централі організаційних зв'язків, дав інструкцію припинити всякі публічні виступи. Полк. А. Мельник відчитав відповідні уступи з цього листа представникам центрального організаційного апарату, одначе вони все ж таки рішилися на цей Зеленосвятковий виступ, бо йшлося про знак життя організації, яку ворог і чимала частина громадянства вважали зліквідованою.

Другим важливим досягненням у той час треба вважати поставлення тижневика, який мав виконувати — очевидно, наскільки це в явній пресі було можливе — ролю речника політичних позицій визвольного руху. Тоді вдалося перенести провінційний тижневик, що під назвою «Рідний Ґрунт» почав появлятися в Коломиї, до Львова і, полишивши номінальну власність у руках його основника, ввести в редакцію своїх людей. Поява його стала для багатьох видимим знаком існування підпільної сили, оскільки тон коментарів і загальний напрямок статей показував, що газета знаходиться під впливом націоналістів.

Значення цього тижневика було тим більше, що в загальному пляні паралізування впливу організації на кивок згори чужа і своя преса перестали писати про будь-які прояви діяльности ОУН, бо дотеперішні пресові замітки про це посередньо робили велику пропаганду на користь ОУН.

Використовуючи весь дотеперішній, головно останній, дорого окуплений досвід, встановлено загальні напрямні організаційної роботи. Щоб унеможливити концентрацію детальних відомостей про організаційну мережу в руках однієї людини і щоб вилучити небезпеку катастрофи у випадку зради всіх людей цією людиною, як це сталося недавно, організаційний реферат поділено на чотири інспекторати, при чому кожному інспекторові приділено керівництво кількома округами. Цей захід був корисний теж з уваги на те, що «Академічний Дім» і притаманна попередньому періодові ставка на студентські зв'язки не існували. Управу «Академічного Дому» перебрали католицькі кола і вони запровадили в ньому бурсацький режим, який виключав будь-яку конспіраційну діяльність у його стінах. Зрештою і без того — з огляду на цілковите розкриття ролі «А.Д.» в діяльності організації — поворот до використання його і перебуваючих у його мурах студентів як централі ОУН був неможливий.

Спеціяльний натиск на розбудову центрального організаційного апарату був диктований також мотивами більше стратегічного характеру. Бо показалося, що — інакше, як автори ідеї т. зв. перманентної революції собі уявляли — без існування організаційної мережі самі ідеї визвольної боротьби, хоч вони були, без сумніву, відомі, не здатні організувати народ до боротьби. Рішальне значення цієї мережі накладало обов'язок будувати і вишколювати її з найбільшою дбайливістю, бо від цієї мережі залежала дальша доля визвольної боротьби. Обов'язком згаданих організаційних інспекторів саме і було зайнятися разом з інструкторами юнацтва, що працювали тільки на відтинку молоді, вихованням і вишколом організаційних кадрів.

В парі з інтенсифікацією праці над членами організації проведено засаду індивідуалізування зовнішньополітичних виступів організації. Ішлося про те, що, наприкл., масове і загальне дзвонення, вивішування прапорів, розкидання летючок і т. д. хоч і викликали загальне піднесення патріотичних настроїв, але не закріплювали тривкіше впливів ОУН. Тільки побудована на базі цього піднесення мережа забезпечувала контролю терену організацією і тільки підпільна мережа була джерелом сили ОУН на довшу мету.

З огляду на це переведення ефектовних акцій було доцільне тільки на ще неопанованих, вірніше, слабо опанованих просторах і було стосоване головно на Волині, де в цей час впливи ОУН особливо поширилися. Туди йшла в більшій кількості підпільна література, розмножувана у Львові, там роблено пропаґандивні виступи в стилі тих, які були практиковані на початку тридцятих років у Галичині.