Слава ЗСУ!

Джесіка пройшла в кінець коридору до чоловічого туалету, прислухалась. Хтось злив воду. Увійшла. Було чутно шарудіння і важке дихання. Присіла, сперлась руками на підлогу. В другій кабінці дебільні чорні кросівки з білими черепами. Це він. Серце билось так сильно, що, здавалось, жирдяй може почути. Підвелась, прийняла стійку і кілька разів глибоко вдихнула та видихнула. Брязкнув засув. Зак відчинив дверцята й витріщив очі від несподіванки:

— Навіжена? Ти двері не переплу...

Кінець фрази обірвала двійка — лівий і правий прямий в обличчя. Зак зніс собою дверцята й гучно повалився на кафельну підлогу. Очі були все ще широко розплющені, наче він не розумів, що з ним сталось.

Джесіка збігла сходами й попрямувала до виходу. Серце й далі билось, мов скажене, адреналін зашкалював, кісточки на правій руці приємно боліли. Це вперше в житті Джесіка била когось без рукавиць. Та помста була ще не повною. Виловити Бака й Зака поодинці — це ідеальний варіант. Якщо пузань прогулював урок, то швидше всього і його чорнявий друг прогулював теж. Де ж його шукати?

Було одне місце, де збиралась «солодка парочка». Джесіка обігнула школу, минула сторожку, Бак стояв, спершись спиною до стіни, біля смітника на задньому подвір'ї. І до великої радості Джесіки, хуліган був сам. Він поглядав на свій китайський Роллекс, поки увагу не привернула незвана гостя.

— Когось чекаєш? — запитала Джесіка, дивлячись з-під лоба й швидко наближаючись.

— Пішла ти, сука!

Кілька кроків і одразу

відвісила двійку, та лівий кулак досяг мети, а від правого Бак ухилився. Він відскочив і опинився між стіною і боксом для сміття. І стіна-тупик позаду. Джесіка вже була в стійці.

— Ти здуріла, сука?!

Та вона була не налаштована на розмови. Правий боковий Бак з горем пополам блокував, лівий влучив у висок. Бак спробував вдарити Джесіку, вона ухилилась і провела лівий аперкот в щелепу. Суперник похитнувся. Джесіка повторила двійку і обидва удари досягли мети. Бак мимоволі зробив два кроки назад, вперся в стіну і повільно з'їхав по ній вниз. Помста Джесіки вдалась.

Зак відбувся синцем під оком. Бак довше тримався на ногах, відповідно більше отримав. Зламаний ніс. Не відомо, хто з двох горе-хуліганів поплакався матусі, та інцидент набув розголосу. Сам директор школи дзвонив додому. На щастя, слухавку підняв тато. Мама так і не дізналась про пригоду. У вчительській батько пообіцяв, що проведе з донькою серйозну виховну роботу.

— Це через той синець, після якого ти пішла на бокс? — запитав батько, вийшовши із вчительської.

— Ага, — відповіла, понуривши голову. — Накажеш?

Батько поклав руку на плече Джесіки:

— Вони, мабуть, заслужили. Ходімо звідси, з'їмо морозива.

Коли Джесіка була семикласницею, вона вже по зросту перегнала матір. Русе волосся поступово темніло й ще менше нагадувало те, про яке раніше мріяла. Та Джесіка вже не заздрила мамі, як кілька років тому. Мама сильно змінилась. Майже ніколи не всміхалась. Похудала, очі запали. Вона була ще дуже навіть привабливою, але ж Джесіка знала, якою красивою і життєрадісною мама була у Варці. За неповних три роки мама постаріла, здається, на десять. Характер змінився. Вона стала дратівливою, любила повчати Джесіку й батька. В неї почались мігрені. Так і не знайшовши постійної роботи, пов'язаної з мистецтвом, мама нарешті заявила, що заробляти повинен чоловік, а вона вестиме домашнє господарство. Хоча все їх господарство — це дві до смішного малі кімнати і кухня, як туалет. Батько не сперечався, йому теж було боляче бачити, на скільки змінилась його Роксана. Сам батько часто всміхався, особливо, коли говорив із Джесікою. Але ці усмішки не були такі, як раніше. В Джесіки складалось враження, що він всміхається через силу. Мабуть, так і було.