Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Таємничий голос за спиною

РОЗДІЛ X

«Полтергейст».

«Чекаю тебе у Хрястові на західній Платформі!»

Спогади, про Тернаву.

Неймовірна несподівана зустріч.

Телефон деренчав, не вщухаючи. Тато й мама дзвонили через кожні двадцять хвилин, півгодини. Двічі дзвонив капітан Горбатюк, дізнавався про самопочуття, про справи. Але питань лро вчорашню пригоду не задавав. Дзвонила класна керівничка Клавдія Василівна. дзвонила староста класу Оксана Фіцелович (диктувала, що задано). А під кінець подзвонила навіть Регіна Ігнатівна. Женя зовсім розгубився — вперше в житті він розмовляв по телефону з директором школи.

Все це було десь до двох годин дня.

Після другої телефон замовк. Навіть тато з мамою зробили перерву, мабуть, уже заспокоїлись.

Готувати уроки Женя, звичайно, не міг. Він сидів біля вікна, дивився на вулицю і думав про свого друга Вітасика Дорошенка.

Де ж він усе-таки дівся?

Три дні, як про нього ні слуху ні духу.

Звичайно, багато в житті таємничого й незбагненного. Все частіше й частіше то в газетах і журналах, то по радіо, то по телебаченню з'являються цілком серйозні, достовірні інформації про просто-таки містичні явища: про те, що, наприклад, у місті Горькому в одній з квартир раптом почали самі собою рухатися й падати шафи, на очах у людей з неймовірною швидкістю почав бігти вперед настінний годинник, а на підлозі невідомо звідки почали з'являтися калюжі води. А у Москві в одному жіночому гуртожитку завівся домовик, який розмовляв з дівчатами, переставляв їхні речі. Навіть телепередача про це була.

І в Одесі на вулиці Бабеля «Барабаш» з'явився, теж домовик.

Тими питаннями нарешті всерйоз зайнялися вчені, з'явилася творча лабораторія «Інверсор», що досліджує всі ці явища методами, яких традиційна наука не визнає.

До речі, оте падіння шаф і загадковий гармидер у квартирі було відомо з давніх давен, і навіть має вчену назву «полтергейст» (що по-старонімецькому означає «галасливий дух»).

Отже, таємниче зникнення Вітасика Дорошенка, можливо, й пояснюється отими загадковими, наукою ще не доведеними причинами.

Але де він усе-таки дівся?

І зникнення сім'ї Граціанських, і Шипуля, і викрадення самого Жені — не може бути все це абсолютно випадковим збігом. Воно напевне має якийсь взаємозв'язок.

«Організована злочинність», «мафія» — страшні жахливі слова, від яких перехоплює подих, холоне в грудях.

Позавчора увечері батьки Жені півтори години говорили по телефону з Вітасиковими батьками.

Заспокоювали, як тільки могли. Але хіба можна знайти слова, щоб заспокоїти батьків, у яких пропала дитина? Жені було щиро шкода своїх маму і тата (спершу говорила мама, тоді тато), що вони так стараються і так у них це погано виходить. Мама сама ледь не плакала, а в тата тремтів і зривався голос. Весь час вони тільки й повторювали: «Ну, не хвилюйтесь!» «Візьміть себе в руки!» «Все буде гаразд!»

Але хіба можна не хвилюватися в такій ситуації і чи легко брати себе в руки і вірити, що все буде гаразд, коли навіть міліція, здається, розгубилася і не може дати собі ради. В міліції теж люди, а не чарівники. Це сказав, зітхнувши, тато, коли поклав трубку...

Раніше Женя якось не задумувався над своїми стосунками з Вітасиком Дорошенком. Уже п'ять років вони сидять за однією партою — з першого класу. Як посадила їх вчителька молодших класів Оксана Іванівна у перший день, так і сидять. Тому й дружать. Тому й ходять один до одного додому, разом готують уроки, разом у кіно бігають, телевізор дивляться, гуляють. Женя навіть думав колись, що якби Оксана Іванівна посадила його з Шуриком Дармовисом або Вовою Шпинделем, він дружив би, мабуть, з Шуриком або з Вовою...

Женині думки обірвав телефонний дзвоник.

Він взяв трубку:

— Алло! Я слухаю!

— Женя? Ой, як добре, що ти вдома. Тільки не перебивай, бо у мене лише один п'ятнадцятикопійочник. Останній. Більше нема. Негайно приїдь до Христова. І візьми гроші на дорогу для мене. Як у тебе нема, позич у Марії Василівни. Чекатиму тебе на західній платформі. Тільки про те, що я дзвонив, не говори нікому. Чуєш? Нікому. Ні в якому разі! Бо я... — почулося коротеньке — пі! — і розмова перервалася.

Женя не встиг сказати ні слова. Він закам'янів з трубкою у руці, вражений, наче громом.

То був голос Вітасика Граціанського! Але чому Граціанський подзвонив саме йому, Жені? Вони ж не тільки не дружили, а навпаки. Граціанський прекрасно знав його й Дорошенкове ставлення до себе. Дивно!.. І звідки Граціанський знає про Марію Василівну? Марія Василівна була сусідкою Жені Кисіль. Колись Женя й Вітасик позичили в неї карбованця на кіно. У їхньому кінотеатрі демонструвався тоді потрясаючий детектив. Про ту позичку знав тільки Вітасик Дорошенко. Значить, він сказав Граціанському. Вони пропали разом, і з Вітасиком щось трапилось. Тому подзвонив Граціанський. Треба негайно їхати! Але... Як же бути з капітаном Горбатюком? З татом, З мамою? Якщо після вчорашнього він знову зникне, батьки просто збожеволіють від хвилювання. «Тільки про те, що я дзвонив, не говори нікому! Нікому! Ні в якому разi!»

Попередня
-= 16 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!