Слава ЗСУ!

- Ото побиватиметься Пенкроф, коли довідається про все!

“А панові Сміту, мабуть, теж важко буде пояснити зникнення черепахи”, - подумав Герберт.

- Добре, - мовив Наб, котрому хотілося б приховати їхню невдалу пригоду. - Ми нікому нічого не скажемо.

- Навпаки, Набе, ми повинні про все розповісти, - заперечив Герберт.

І обидва, знову взявши марно притягнутого возика, повернулись додому.

Підійшовши до інженера і моряка, котрі в цей час разом майстрували човна, Герберт розповів їм про все, що сталося.

- Ну й розтелепи! - не стримав роздратування моряк. - Отак проґавити щонайменше п’ятдесят супів!

- Схаменися, Пенкрофе! - обурився Наб. - Ми не винні в тому, що втекла черепаха, - ми перевернули u на спину!

- То погано перевернули! - не здавався впертий моряк.

- Погано?! - вигукнув Герберт і розповів, що навіть попідкладав камінці під черепашачий панцир.

- Чудасія та й годі, - пирхнув Пенкроф.

- Пане Сайресе, - звернувся до інженера Герберт. - Я вважав, що перекинута на спину черепаха - надто коли вона великих розмірів, - не може сама стати на лапи, правда ж?

- Правда, синку, - відповів Сайрес Сміт.

- Тоді як це могло трапитися?..

- На якій відстані від моря ви залишили черепаху? - запитав інженер, припинивши роботу і обмірковуючи те, що сталося.

- Щонайбільше, футів за п’ятнадцять, - відповів Герберт.

- На ту пору був час відпливу?

- Так, пане Сайресе.

- Все ясно, - відповів інженер. - Те, чого черепаха не могла зробити, лежачи на піску, вона легко могла зробити у воді, очевидно, перевернувшися, коли її підхопив приплив, і спокійно попливши в море.

- Ми таки й справді шелепи! - вигукнув Наб.

- Саме це я й мав честь вам повідомити! - сказав Пенкроф.

Ніхто не засумнівався у поясненні Сайреса Сміта. Але чи був він сам переконаний у безперечності такого пояснення? Важко сказати.

РОЗДІЛ II

Перше випробування піроги. - Знайдені на березі речі. - Буксир. - Мис Знахідки. - Вміст ящика: знаряддя праці, зброя, прилади, одяг, книжки, різне начиння. - Чого бракує Пенкрофові. - Євангеліє. - Вірш із Священної Книги.

Двадцять дев’ятого жовтня легкий човен був готовий. Пенкроф дотримав обіцянки і за п’ять днів спорудив із кори щось на зразок піроги, корпус якої скріпив гнучкими прутами з крехімби. Лавка на кормі, друга лавка посередині, аби укріпити борти, спереду - третя лавка, по боках планшири для закріплення кочетів, двоє весел, стернове весло, - так було споряджено човна завдовжки дванадцять футів і вагою не більше двохсот фунтів. Щодо його спуску на воду не виникло жодних труднощів. Це було надзвичайно просто: легеньку пірогу перенесли на піщаний берег, поставили біля самого моря навпроти Гранітного палацу, приплив підняв його, і човен загойдався на поверхні води. Відразу вскочивши в нього, Пенкроф спробував керувати стерновим веслом і переконався, що пірога цілком придатна для здійснення його задумів.

- Слава! - гучно закричав моряк, не нехтуючи нагодою похвалитися власним успіхом. - На човні можна здійснити навіть подорож навколо...