Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Таємничий острів

- Глянь, Герберте, що це таке?

- Де ви знайшли цю рослину, пане Спілете?

- Он на тій галявинці. Там повно їх.

- Ну, пане Спілете, - промовив Герберт, - Пенкроф вам не надякується за цю знахідку!

- Невже тютюн?

- Авжеж, хоча й не першосортний, та все ж таки тютюн.

- Ото зрадіє друзяка наш Пенкроф! Ото потішиться! Та, сподіваюся, він не викурить усе до дрібки, хай йому біс! Може, і нам залишить?!

- О, я придумав, пане Снілете, - відповів Герберт. - Не кажімо поки що йому нічого; насушімо листя й. одного чудового дня подаруймо йому набиту тютюном люльку!

- Домовилися, Герберте, і того дня наш славний друг матиме все, що його душа бажає!

Журналіст і підліток набрали вдосталь листя цінної рослини і повернулися до Гранітного палацу, занісши його потайки в приміщення так обережно, ніби Пенкроф був найсуворішим Митним доглядачем.

Сайрес Сміт і Наб були також посвячені у їхню таємницю, а моряк ні про що й не здогадувався весь той досить довгий час, поки належало висушити вузеньке листя, посікти його й трохи підсмажити на розпеченому камінні. На це пішло два місяці, і змовникам пощастило все зробити так, що Пенкроф нічого не помітив, - він був надто заклопотаний роботою на спорудженні судна й повертався до Гранітного палацу тільки пізно ввечері, коли треба готуватися до сну.

Та хай там що, а все ж таки одного разу - випав той день саме на 1 травня - він мусив урвати свою улюблену роботу і вкупі з товаришами взяти участь у незвичайній риболовлі.

Вже кілька днів за дві-три милі від острова Лінкольна плавав велетенський кит. Важко навіть уявити тварину більших розмірів, очевидно, то був південний, або кан-ський, кит.

- От було б щастя, якби ми загарпунили його! - вигукнув моряк. - Був би у нас добрий корабель та гарпун, я перший крикнув би: “Вперед! Здобич тяжка, та варта ризику!”

- Хотів би я побачити, Пенкрофе, як ви орудуєте гарпуном, - сказав Гедеон Спілет. - Цікаве, певно, то було б видовище!

- Цікаве й небезпечне, - мовив інженер. - Та оскільки ми не маємо можливості почати полювання на цю тварину, нічого про це й думати.

- Мене дивує одне: як міг кит запливти у такі далекі широти? - вів далі журналіст.

- Чому ж, пане Спілете? - заперечив Герберт. - Ми перебуваємо саме в тій частині Тихого океану, яку англійські й американські моряки накивають “Whale-Fieid”15, і саме тут, між Новою Зеландією та Америкою у Південній півкулі трапляється найбільше китів.

- Цілковита правда, - відповів Пенкроф. - І найбільше мене дивує те, що ми й досі їх не бачили. Та зрештою, раз ми не можемо до них підпливти, то який з того толк?

І Пенкроф знову взявся до роботи, прикро зітхаючи, бо кожен моряк у глибині душі ще й рибалка, і якщо задоволення від риболовлі залежить від величини рибини, то можете уявити почуття китолова, коли він бачить кита.

Якби ж то йшлося тільки про задоволення! Ніхто з колоністів не міг не усвідомлювати, якою корисною була б для них така здобич, як знадобилися б їм для всіляких потреб і ворвань, і сало, й китовий вус!

Та сталося так, що кит ніби й не думав покидати води поблизу острова. І в години, вільні від полювання, Герберт, Гедеон Спілет та Наб, що часом відходив од плити, раз у раз брали далекоглядну трубу й то з вікон Гранітного палацу, то з вишини плоскогір’я Широкий Обрій спостерігали, як кит плаває туди й сюди.

Попередня
-= 160 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.

Останній коментар

anonymous16034 27.09.2014

довго качаеться


andriy233 27.06.2014

пторатолр


Додати коментар