Слава ЗСУ!

Упертий моряк промовчав, вирішивши повернутися до їхньої розмови згодом. Проте він і уявити не міг, що незабаром на допомогу йому прийде випадок, який перетворить його досить сумнівну примху в людинолюбний вчинок.

I справді, після плавання у відкритому морі “Бонадвентур”, прямуючи до порту Повітряної Кулі, став підходити ближче до берега. Екіпажеві належало ще з’ясувати, чи зможе він пройти між мілиною і підводними рифами, бо колоністи мали намір улаштувати в тій бухточці його порт прописки.

До берега лишалося тільки півмилі, і, щоб іти проти вітру, доводилося маневрувати. Бриз, на шляху якого постали гори, ледь-ледь напинав вітрила, і бот повільно йшов по рівній, як скло, морській гладіні, котру лише зрідка брижив легкий вітерець.

Стоячи на носі судна і вказуючи фарватер, Герберт несподівано крикнув:

- Тримай проти вітру, Пенкрофе, тримай проти вітру!

- Що там таке? - підводячись, запитав моряк. - Скеля?

- Ні... Зачекай, - відповів Герберт. - Щось погано видно.?. Тримай ще трохи проти вітру... Добре... Трохи вперед...

І по цих словах, лігши на палубу, Герберт швидко занурив руку в воду і за мить схопився на прямі:

- Дивіться, пляшка!

Колоністи побачили в його руці закорковану пляшку, щойно підхоплену за кілька кабельтових від узбережжя.

Сайрес Сміт узяв пляшку з юнакових рук, мовчки відкоркував її і витяг підмоклу записку, на якій ще можна було розібрати такі слова:

“Зазнав корабельної аварії... Острів Табор 153 ° західної довготи, 37°11΄ південної широти”.

РОЗДІЛ ХШ

Вирішено пливти. - Припущення. - Лаштування в дорогу. - Три пасажири. - Перша ніч. - Друга ніч. - Острів Табор. - Пошуки на піщаному березі. - Пошуки в лісі. - На острові - жодної живої душі. - Тварини. - Рослини. - Житло. - Хижка порожня.

- Хтось зазнав корабельної аварії! - вигукнув Пенкроф. - І тепер, відрізаний од світу, чекає допомоги на Таборі, за кілька сотень миль від острова Лінкольна! О, пане Сайресе, невже й тепер ви проти мого від’їзду на той острів!

- Ні, Пенкрофе, - відповів Сайрес Сміт. - Треба вирушати якнайшвидше.

- Завтра?

- Завтра.

Інженер досі ще тримав витягнуту з пляшки записку. На хвилину замислившись, він додав:

- На підставі цього документа, друзі мої, можна зробити висновок: по-перше, потерпілий з острова Табор - людина, котра добре тямить у морській справі, адже вказані нею довгота і широта збігаються із тими, що ми визначили, з точністю до однієї мінути; по-друге, він англієць або американець - документ написано по-англійському.

- Цілком логічно, - погодився Гедеон Спілет. - І оскільки є потерпілий, зрозуміло, звідки взявся ящик, який ми знайшли на березі. Коли хтось зазнав аварії, була й аварія. І хоч би ким був невідомий бідолаха, йому дуже пощастило, що Пенкроф надумав збудувати судно і саме сьогодні випробувати його, - ще один день, і пляшка могла б розбитися об скелі.

- Справді, - сказав Герберт, - це щастя, що “Бонадвентур” пропливав тут саме тоді, як пляшка ще трималась на поверхні!

- А вам це не здається дивним? - запитав інженер Пенкрофа.