Слава ЗСУ!

Підлітки залишилися насолоджуватися видами з орбіти планети.

Розділ 11

- Привіт, Тетянко! – Промовив чоловік, коли зайшов в майстерню, де була Тетяна.

- Дівчинко моя… - Прошепотіла жінка, яка зайшла слідом за чоловіком.

- Дідусю! Бабусю! Я так рада вас бачити! Як це добре, що ви зі мною! – Прокричала Тетяна.

- Я так розумію, що ти помандрувала у просторі на машині, яку я тобі подарував. – Проговорив дідусь.

- Ти про що?.. – Хотіла скрити свої таємниці Тетяна.

- Ти ж тільки недавно згадало про той квиток. А я тобі про нього не розповідав. Отже, ти його побачила. А як ти могла першою побачити квиток, якщо мою майстерню спочатку оглядати твої батьки, а не ти? – Спитав дідусь. – Невже інші погано шукали?

- Та годі тобі. – Перервала розмову бабуся. – Почни зустріч з приємного.

- Добре… Тетянко. Отже, якщо ти вже сама мандруєш у часі, то ти дуже хороша учениця. Помандруємо до моєї молодості. Я хочу показати тобі, як я жив, як познайомився з цією красунею, яке у нас було пишне весілля. Та інші радості. Дай, сідай в цю машинку. Зараз полетімо. Люба, ти теж. Я без тебе нікуди не полечу. – Промовив дідусь.

Бабуся сіла – і всі відправились в чергову подорож.

Розділ 12

- Уявляєш, я бачили їх свадьбу, я бачила, як дідусь залицявся до бабусі. Я навіть побачила їх перший поцілунок. – Розповідала Тетяна Олександру.

- І що? – Здивувався Олександр.

- Та нічого… мало в тобі романтики. Ладно. Я вибрала ще одне цікаве місце і хочу туди помандрувати. Давай зі мною. – Запропонувала Тетяна.

- Як хочеш. Помандрую з тобою. – Відповів Олександр.

Через кілька хвилин підлітки були на великій хмарині. А навкруги в повітрі застигли схожі хмари, на яких були розташовані хатинки, ліса та дитячі майданчики. Поруч з ними розмістилися космічні кораблі, малі та великі. Одні виконували роль транспорту. Інші були як цілі місця зі своєю інфраструктурою.

Чому життя проходило в небі, тому що сама поверхня планети була непридатною для будь-яких справ: незрозуміла маса речовини вирувала, кипіла, температура поверхні була величезною.

- Дійсно, цікаве місце, але воно мені не подобається. – Прокоментував Олександр.

- Що? Додому? – Спитала Тетяна.

- Так. Додому. – Відповів Олександр.

- І підлітки повернулися на свою рідну планету.

Розділ 13

- Я хочу взяти з собою брата Альберта. Я знайшла світ справжньої казки і хочу йому її покази. – Повідомила Тетяна Олександра, який тільки що зайшов до її майстерні. – Пішли у гості до мого брата.

Коли Тетяна з Олександром увійшли в кімнату Альберта, він грався зі своїм авіа-поїздом.

- Ту-ту! Ту-ту-у! Чух-чух-чух. – Промовляв Альберт.

- Привіт, братуку! – Поздоровалась Тетяна зі своїм братом.

- Привіт, друже! – Привітав Олександр хлопчика.

- Привіт, Таню! Привіт, Олександру! Я так радий вас бачити! Пограємось разом? – Запитав Альберт.

- Пішли з нами. Ми пограємось в іншу гру. – Відповіла Тетяна. – Я тобі покажу один казковий світ. Пішли…