Слава ЗСУ!

- А про що ти будеш писати? – Спитав Альберт.

- Я ще не знаю. Може, щось психологічне. – Відповіла Тетяна.

- А що таке психологічне? – Здивувався Альберт.

- Це… про те, чому людина поступила так, а не інакше. Про хвилювання та емоції. Це спроба пояснити, чому немає у когось щастя у житті. Про те, як треба себе змінити, щоб це щастя прийшло. Це для того, щоб розуміти інших. - Спробувала пояснити Тетяна.

- Це нудно. Пиши краще про світи, яких не існує. – Попросив Альберт свою сестру. – Казки усім подобаються. І дорослим, і дітям.

- Добре. – Погодилася Тетяна. – Казки для дорослих – це фантастика та фентезі. Мабуть, я краще буду писати казки для дітей, тому що сама дитина. Все? Помалював? Підемо лягати спати?

- Так. – Відповів Альберт.

- Ось і добре. Вимикай книгу. – Попрохала Тетяна. – Давай мені.

Тетяна положила свою улюблену річ собі у карман.

- Тепер швиденько спати. – Тетяна взяла брата за руку. – Підемо?

- Підемо, авжеж. – Слухняно Альберт пішов разом зі своєю старшою сестрою довгим коридором.

- Зараз тебе вкладемо у ліжечко. – Проговорила Тетяна, коли вони вже стояли біля дверей кімнати Альберта. – Заходь, будь ласка.

Тетяна відкрила двері, щоб зайшов брат у свою кімнату.

- Можна я посплю з тобою сьогодні? – Спитав Альберт.

- Ні. Спи в своєму затишному ліжку. Я можу побути в твоїй кімнаті, поки ти не заснеш. А потім піду. – Відповіла Тетяна.

- Не йди, будь ласка, коли я засну. Залишися. Я тебе дуже прошу. Я маленький, а ліжечко велике. Помістимося удвох. – Умовляв Альберт.

- Добре. Залишуся. Я посплю на дивані. А ти – у своєму ліжку. Але я буду поруч с тобою. Зроби свої водні процедури, обов’язкові перед сном, тобі допоможе твій робот-няня, а потім в ліжечко спати. – Покомандувала Тетяна. – Я тебе почекаю. А потім, коли ти закінчиш свої справи, я піду до себе, там дещо зроблю та скоро повернуся. Коли я буду відсутня, з тобою побуде та пограє твоя няня.

- Цей робот? – Альберт показав на робота, який стояв поруч та чекав наказів. – З ним нецікаво мені. З тобою у тисячі разів краще.

- Ну, все! Час іде. Давай я тобі допоможу, щоб ти справився швидше. Заходь у ванну кімнату. Ось так. Зроби те, що роблять перед сном, щоб постіль була сухенькою. Почистив зубки? Добре. А тепер у ліжечко. Я на двадцять хвилин відійду та обов’язково повернуся. – Пообіцяла Тетяна і вийшла з кімнати брата.

«- Я спробую. Я політаю. Але не сьогодні. Треба виспатися. Краще робити ризиковані справи бадьорим та несонним. – Подумала Тетяна. – Я відчуваю, що дуже хочу побувати в різних світах. Може там знайду частку себе, яку постійно мені не вистачає. Мене постійно туди щось кличе, але це я зрозуміла тільки зараз»

Розділ 2

- Добридень! – Поздоровався хлопець, який стояв на порозі. – Тетяна дома?

- Привіт, Олександру. – Відповіла гарна жінка. – Тетяна в своїй кімнаті, вона чекає на тебе. А… ось і Тетяна.