Слава ЗСУ!

- Чому? – Спитала Тетяна.

- Тому що траєкторія планети не постійна, не гармонічна. Дві інші зірки постійно порушують, коливають орбіту планети навколо іі зірки, так називаємого Сонця. Це жити, як на вулкані, - не знаєш, коли вибухне. – Пояснив Олександр.

- Та годі тобі. Все одно гарно. – Образилась Тетяна.

- Коли ми будемо повертатися? Думаю, п’ять хвилин все вийшли. – Помітив Олександр.

- Вийшли. Зараз повернемося на свою планету. – З досадою відповіла Тетяна.

Через кілька хвилин Тетяна з Олександром дивились на стіни майстерні.

- Я можу встигнути на вечерю. – Промовила Тетяна.

- Побудь зі мною ще деякий час. – Попрохав Олександр.

Тетяна подивилась на Олександра. Усміхнулася. А потім раптом несподівано поцілувала Олександра.

- Ти що робиш? – Здивувався Олександр.

Тетяна почервоніла. А потім спробувала пояснити.

- Ти ж сам мене зараз це дуже сильно просив зробити. Аж в голові досі чутно твій голос, який прохає: поцілуй мене, поцілуй. – Здивувалась Тетяна. – Що я зробила не так?

- Ні. Ти зробила все так, як треба. – Відповів Олександр. – Але я тебе цього не просив. Вголос не просив… лише у думках. Ти прочитала мої думки…

- Ось воно що… - Тетяна замислилася.

- Що? – Спитав Олександр.

- Ні. Нічого. – Відповіла Тетяна. – Ось і телепатія проявилася.

- Що? Ти про що? – Здивувався Олександр.

- Ні про що. Ти нікому не розповідай, що в мене є здібності телепатії. – Попросила Тетяна. А потім добавила. – Я і не знала, що ти в мене закоханий. Я думала – ми хороші… дуже хороші друзі. А воно ось що… Не хвилюйся, я нікому не розповім твою таємницю. Я про твоє велике та єдине кохання на все життя. А ти не розповідай про мої здібності.

Олександр не міг поворушитися віз здивування.

- Розслабся та не хвилюйся. І перестань мене соромитися. Адже смішно соромитися своєї майбутньої дружини. Стій. Не смій непритомніти. Я ж не говорю, що весілля буде зараз. Коли нам буде по двадцять років, ось тоді, може, і одружимося. Я бачу, що раніше цього не буде. Ми ще дуже молоді, щоб сім’ю свою заводити саме зараз. – Наговорила стільки всього Тетяна, що Олександр все таки втратив на мить розум, впавши в обійми своєї майбутньої дружини. – Тобі вже краще?

- Так. Краще. Щось трохи запаморочилося в голові. – Відповів Олександр. – А чому ти думаєш, що ми з тобою одружимося? Я ще тобі не пропонував одружитися… Але якщо ти хочеш, можемо і одружитися. Хоч зараз. Тільки нам цього поки не дозволять. Зарано ще.

- Я це бачу. Бачу майбутнє. Тільки це ще одна таємниця. Домовилися? – Тетяна подивилася на Олександра. – Ти тепер знаєш і зберігаєш дві мої таємниці. Домовилися?

- Домовилися. – Погодився Олександр.

Розділ 4

«- Я хочу перевірити одну планету, про яку мені залишив дідусь дивні розповіді. – Подумала Тетяна. Вона була одна в майстерні. – Дідусь говорив про планету Земля, на якій мене чекає щось неймовірне. Він просив, щоб я на Землю літала сама і виходила з корабля, приймаючи форму невидимки як для машини, так і для себе. Дуже цікаво. Ось координати, які мені залишив дідусь. Він говорив, що я потраплю в країну Україна, в місто Запоріжжя. І там мене чека. Сюрприз. Зараз ми це перевіримо»