Слава ЗСУ!

Вона не переставала дивуватися — як цей крихітний відділ, маючи в своєму розпорядженні лише дві години, зумів вийти на зв’язок з більш ніж третиною населення всього цивілізованого світу. Маючи електронний зв’язок буквально з десятками тисяч світових джерел новин — від найбільших телевізійних конгломератів до найменших місцевих газет, — відділ інформації Білого дому мав змогу сягнути найвіддаленіших куточків світу, натиснувши лише кілька кнопок.

Комп’ютерні радіофакси видавали прес-релізи на вхідні пристрої радіо— і телестанцій, газет та інтернет-видань від штату Мен аж до Москви. Працювала широка мережа розсилки повідомлень електронною поштою. Телефонні автоматичні набирачі номеру обдзвонювали тисячі медіа-менеджерів і крутили їм заздалегідь записані голосові повідомлення. Веб-сторінка сенсаційних новин видавала безперервно оновлювані новини та дані в заданому форматі. Джерела новин, здатні працювати в режимі «прямої подачі матеріалу», — Сі-ен-ен, Ен-бі-сі, Ей-бі-сі, Сі-бі-ес, а також закордонні синдикати — отримували численні запрошення і пропозиції безкоштовної прямої трансляції. Усе, що ці медіа-мережі планували, доведеться зі скреготом загальмувати заради термінового виступу президента Сполучених Штатів.

Повне і цілковите проникнення в усі куточки Землі.

Наче генерал, що інспектує своє військо, Тенч поважно підійшла до столу з копіями і взяла звідти роздруківку прес-релізу-блискавки, який зараз чекав свого часу в передавальних машинах, наче патрони в магазині гвинтівки.

Прочитавши роздруківку, Тенч тихо посміхнулася сама собі. Зазвичай стандартний прес-реліз, «заряджений» для трансляції, бував досить незграбним у стилістичному плані і більше скидався на рекламне оголошення, аніж на заяву Білого дому. Але цього разу президент наказав відділові інформації докласти всіх зусиль. Що вони й зробили. Текст вийшов бездоганним: легким, зрозумілим та інформативним. Кожне слово мало високий смисловий та емоційний заряд. Це була вбивча суміш. Навіть агенції новин, що мали автоматичні шукачі «ключових фраз» для сортування вхідних повідомлень, побачать у цьому прес-релізі масу «червоних прапорців», якими зазвичай позначають варту уваги інформацію.

Від кого: Відділ інформації Білого дому

Тема: Термінове звернення президента Сполучених Штатів

Сьогодні, о двадцятій годині східного поясного часу президент Сполучених Штатів дасть термінову прес-конференцію в прес-центрі Білого дому. Наразі тема його заяви є засекреченою. Прямий аудіо— та відеорепортаж здійснюватиметься звичними каналами.

Поклавши аркуш назад на стіл, Марджорі Тенч кинула на персонал відділу задоволений погляд і схвально кивнула. Працівники були сповнені ентузіазму.

Запаливши цигарку, вона навмисне повільно випустила дим, посилюючи відчуття важливості моменту. Нарешті розпливлася посмішкою і сказала:

— Пані та панове, вмикайте свої пристрої!

53

Розум Рейчел Секстон повністю втратив здатність до логічного мислення. Не залишилося в її голові думок ані про метеорит, ані про загадкову роздруківку, що лежала в її кишені, ані про Міна, ані про жахливий напад, вчинений на них на льодовику. За лишилася одна-єдина поточна справа.

Порятунок.

Унизу мелькала крига, схожа на нескінченне гладеньке шосе. Рейчел не розуміла, що відбувається з її тілом: чи то воно заніміло від страху, чи то його захищає щільний костюм. Болю вона не відчувала. Не відчувала нічого.

Одначе…

Пристебнута біля пояса до Толланда, Рейчел на мить опинилася з ним лицем до лиця, з’єднавшись у ніякових обіймах. Десь попереду, наповнений вітром, мчав балон кулі, більше нагадуючи гальмівний парашут перегонового автомобіля. Коркі летів услід, шалено обертаючись, немов валун, що котиться з гори. Слабке світло, що позначало те місце, де їм довелося пережити страшний напад, майже зникло з очей.

Вони мчали дедалі швидше, а тертя нейлонових костюмів об лід ставало дедалі сильнішим, видаючи сичання, що переходило у свист. Важко було точно визначити, з якою швидкістю вони рухаються. Гладка поверхня під ними з кожною секундою проносилася все швидше і швидше. Незнищенна повітряна куля не збиралася ані рватися, ані уповільнювати політ, ані відпускати від себе «пасажирів».

«Треба відчіплятися», — подумала Рейчел. Адже вони мчали в напрямку від однієї смертельної небезпеки до іншої. Напевне, до океану вже миля — не більше! Сама лише думка про крижану воду сколихнула страшні спогади.