Слава ЗСУ!

— Та отож, — скрушно погодився Секстон. — Якщо мене оберуть, я неодмінно потурбуюся про те, щоб цей драконівський закон скасували. Це я твердо обіцяю. Космос має бути так само відкритим для реклами, як є відкритим для реклами кожен квадратний дюйм земної поверхні.

Сенатор уп’явся поглядом у свою аудиторію, у його голосі з’явилися пафосні нотки.

— Однак маємо усвідомити, що найбільшою перешкодою до приватизації НАСА є не законодавство, а настрій громадськості. Більшість американців і досі поділяють романтичний погляд на американську космічну програму. Вони й досі вірять, що НАСА — це абсолютно необхідне державне відомство.

— Це все — оті чортові голівудські картини! — кинув один з гостей. — Скільки ще Голівуд продукуватиме фільми на кшталт «героїчна НАСА рятує світ від астероїда-вбивці»? Це ж неприкрита пропаганда!

Секстон знав, що вал голівудських фільмів про НАСА пояснювався суто економічними причинами. Після шаленого успіху фільму «Школа асів» з Томом Крузом у головній ролі (цей фільм був чистісінькою рекламою військово-морської авіації Сполучених Штатів) НАСА усвідомила справжній потенціал Голівуду як гігантської рекламної агенції. І почала потихеньку пропонувати кіношним компаніям безкоштовно знімати свої вражаючі технічні об’єкти: пускові майданчики, центр керування польотами, тренувальне устаткування. Продюсери, привчені до того, що їм доводиться платити величезні суми за можливість натурних зйомок деінде, шалено накинулися на цю можливість зекономити мільйони на бюджетах фільмів, бо в них з’явилася можливість знімати трилери про НАСА, використовуючи безкоштовні «декорації». Звісно, Голівуд отримував доступ до того чи іншого об’єкта лише після того, як НАСА давала «добро» на сценарій.

— Це звичайнісіньке промивання мізків широкій аудиторії, — прогарчав один з гостей, латиноамериканської зовнішності. — Причому не стільки шкідливі фільми, скільки рекламні трюки. Послати до космосу якесь велике цабе — будь ласка! А зараз НАСА планує запустити в космос повністю жіночий екіпаж! Усе це огидні піар-ходи, щоб когось прорекламувати!

Секстон зітхнув, і його голос набув тепер ще й трагічного відтінку.

— Так, і вам не треба нагадувати, що трапилося у вісімдесятих роках, коли департамент освіти залишився без грошей і звинуватив НАСА у розтринькуванні мільйонів, які можна було витратити на освіту. НАСА відразу ж придумала трюк, щоб показати, як вона, бач, турбується про освіту. І послала в космос шкільну вчительку. — Секстон зробив промовисту паузу. — Ми всі пам’ятаємо Крісту Маколіф. Вона загинула разом із екіпажем.

У кімнаті запала тиша.

— Панове, — продовжив Секстон, картинно зупинившись біля каміна. — Гадаю, американцям час дізнатися правду, дізнатися заради нашого ж майбутнього. Американцям час збагнути, що НАСА не веде нас у незвідану космічну далечінь. Навпаки, вона гальмує дослідження космосу. Космос нічим не відрізняється від решти галузей господарства, і недопущення до нього приватних компаній межує з кримінальним злочином. Погляньмо лише на комп’ютерну промисловість, де ми стали свідками буквально вибухоподібного прогресу! І цей прогрес іде так швидко, що ми за ним ледь встигаємо, бо новинки з’являються мало не кожного тижня! Чому? Тому що комп’ютерна промисловість є системою вільного ринку: вона винагороджує ефективну працю й далекоглядність реальними прибутками. Уявляєте, що було б, якби комп’ютерна промисловість перебувала під державним керівництвом? Ми б і досі залишалися в кам’яній добі. Нам слід віддати дослідження космосу в приватні руки, де йому й місце. І американці будуть вражені швидко досягнутим прогресом, великою кількістю нових робочих місць та мріями, що стали дійсністю. Я вірю, що ми маємо дозволити системі вільного ринку пришпорити прогрес і піднести нас до нових космічних висот. У разі обрання президентом я зроблю своїм особистим завданням відімкнути і широко розкрити двері останнього найважливішого кордону, перед яким стоїть людство, — космічного.

Секстон підняв келих з коньяком.

— Панове! Ви прийшли сьогодні сюди, щоб вирішити, чи вартий я вашої довіри. Сподіваюся, я зробив уже чимало, щоб її завоювати. Для будівництва перемоги інвестори потрібні так само, як і для будівництва компанії. Тому сьогодні я звертаюся до вас із простим закликом: інвестуйте в мене, і я вас ніколи не забуду. Ніколи. Бо у нас спільна мета.

І Секстон простягнув до них руку з келихом, пропонуючи тост:

— Друзі мої! Вип’ємо за те, щоб я опинився невдовзі в Білому домі і щоб ви могли запускати у космос ваші мрії.