Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

«Театром одного актора».

Сюзанна заклякла від жахливої думки. «За допомогою своєї фальшивої кореспонденції Танкадо мав змогу переконати Стретмора буквально у всьому».

Вона пригадала свою першу реакцію, коли Стретмор розповів їй про незламний алгоритм. Вона переконано запевнила його, що це неможливо. Усвідомлення потенційної загрози, яка крилася в цій ситуації, важким тягарем лягло Сюзанні на серце. Чи мали вони беззаперечний доказ, що Танкадо і справді створив «Цифрову фортецю»? Жодного. Лише хвалькуваті запевнення Танкадо, якими повнилася його електронна пошта. Ну, і звісно... «Транскод»... Цей комп’ютер зациклився на «Цифровій фортеці» ось уже на двадцять годин — здавалося, це триватиме без кінця. Однак Сюзанна знала, що існують інші програми, які могли змусити «Транскод» працювати так довго. І ці програми створювалися набагато легше за незламний алгоритм.

«Віруси».

По її спині поповзли холодні мурашки.

«Але ж як міг вірус потрапити до «Транскоду»?»

Голосом із потойбічного світу Філ Картукян дав відповідь: «Стретмор обійшов “Лабети”!»

І в мить моторошного осяяння Сюзанна збагнула всю правду. Стретмор завантажив файл із «Цифровою фортецею» Танкадо і спробував послати його до «Транскоду», щоб той його розшифрував. Та фільтри забракували цей файл, бо він містив небезпечні мутаційні рядки. Зазвичай Стретмор занепокоївся б, але ж він бачив пошту Танкадо, де було написано: «Уся справа — у мутаційних рядках»! Переконаний, що «Цифрова фортеця» є безпечною для завантаження, Стретмор обійшов фільтри «Лабетів» і запустив файл до «Транскоду».

Сюзанна ледь могла говорити.

— Немає ніякої «Цифрової фортеці», — сказала вона під завивання сирени. Враз обм’якнувши, вона поволі прихилилася до свого термінала. — Танкадо пішов на риболовлю дурнів ловити, і АНБ заковтнуло наживку.

Раптом згори, з офісу командира, почувся зболений крик. То був Стретмор.

РОЗДІЛ 86


Коли Сюзанна, захекавшись, добігла до дверей офісу начальника, той сидів, скоцорбившись, за своїм столом. Він опустив голову, й у світлі монітора Сюзанна побачила в нього на лобі крапельки поту. Вона кинулася до стола.

— Командире?!

Стретмор не поворухнувся.

— Танкадо обдурив нас, — проказав Стретмор, не підводячи голови. — Він усіх нас пошив у дурні.

З його інтонації Сюзанна збагнула, що командир усе зрозумів. Усі вихваляння Танкадо стосовно незламного алгоритму...

виставляння пароля на аукціон — то все була гра, блеф. Танкадо обманом спонукнув АНБ шпигувати за своєю поштою, змусив повірити, що в нього є напарник, обманом змусив їх завантажити вкрай небезпечний файл.

— Мутаційні рядки... — затинаючись, вимовив Стретмор.

— Я знаю.

Командир повільно підвів голову.

— Той файл, який я завантажив з Інтернету... то був...

Сюзанна намагалася триматися спокійно. Тепер усі компоненти гри змістилися і стали бачитися в інакшому світлі. Ніколи не було ніякого незламного алгоритму, ніякої «Цифрової фортеці». Файл, що його Танкадо виставив в Інтернеті, являв собою зашифрований вірус, скоріш за все запечатаний якимось модифікованим варіантом масового шифрувального алгоритму, достатньо міцним, щоб тримати всіх охочих подалі від гріха — усіх, окрім АНБ. «Транскод» зламав цю захисну печатку — і випустив вірус на свободу.

— Мутаційні рядки, — каркнув командир. — Танкадо сказав, що вони — просто частина алгоритму. — Із цими словами Стретмор знову важко опустився на стіл.

Сюзанна добре розуміла біль, що його відчував командир. Він цілковито захопився «Цифровою фортецею» і став жертвою обману. Танкадо і не збирався продавати свій алгоритм жодній комп’ютерній компанії. Бо насправді ніякого алгоритму не було. Був блеф. «Цифрова фортеця» — то був привид, фарс, наживка, навмисне створена для того, щоб її проковтнуло АНБ. Танкадо ховався за лаштунками і, слідкуючи за кожним кроком Стретмора, смикав за мотузочки.

— Я обійшов «Лабети», — простогнав командир.

— Але ж ви не знали.

Стретмор люто гепнув кулаком по столу.

— А мав знати! Господи, ну й псевдо він собі придумав! КШАКОТА! Ви лишень погляньте!

— Про що ви?

— Та він із нас просто насміхався! Та це ж просто бісова анаграма!

Сюзанна на мить задумливо завмерла. ЫОАКОТА — анаграма? Вона уявила собі літери й почала їх подумки переставляти: «Ксіакоіа.. .Касіо-Іап.. .Окіасіап.. .Тапсіока...»

У неї підкосилися ноги. Стретмор мав рацію. Усе було ясно як Божий день. Як же вони пошилися в дурні? Північна Дакота — ніяка то була не згадка про північноамериканський штат — то Танкадо сипав сіль на рану! Він навіть послав АНБ попередження, нахабну наводку, що він і є той самий ЫБАКОТА. А насправді треба булочитати ТА N КАВ О. Але найкращі шифрувальники у світі цього не помітили — як він і сподівався.

Попередня
-= 109 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!