Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

Калюжа крові з тіла Ґейла розповзлася по килиму, немов

нафтова пляма поверхнею океану. Стретмор бентежно зиркнув на труп, а потім — на Сюзанну.

«Невже вона знає? Але ж звідки? Не може вона нічого знати, — подумав Стретмор. — Бо я замів усі сліди».

— Сюзанно? — знову промовив він, підступаючи ближче. — Що сталося?

Та Сюзанна навіть не ворухнулася.

— Ви непокоїтеся через Девіда?

Куточок її рота злегка затремтів.

Стретмор підступив іще ближче. Він хотів був простягнути до неї руку, але завагався. Згадка про Девіда стала тріщиною в греблі, що стримувала велике горе. Тріщинка поволі розходилася: спочатку тремтіння, потім наче оглушлива хвиля нещастя пронеслася її венами. Насилу стримуючись, Сюзанна розтулила рота, щоб заговорити. Але не змогла.

Не відриваючи крижаного погляду від Стретмора, вона витягнула руку з кишені його піджака. У руці вона тримала якийсь предмет. А потім простягнула його командиру тремтячою рукою.

Стретмор очікував побачити «берету», націлену йому в живіт. Та пістолет і досі лежав на підлозі, так доречно вкладений у руку Ґейлу. Предмет у Сюзанниній руці був меншим за розміром. Стретмор витріщився на нього — і за мить усе второпав.

Поки він витріщався, реальність спотворилася, а час поповз повільно, немов слимак. Він почув биття власного серце. І чоловік, який упродовж років звик перемагати титанів, вмить пропав, безслідно щез. Його кохання вбило — власне глупство. Він зробив простий шляхетний жест — накрив її своїм піджаком. А в ньому залишив свій пейджер.

Тепер уже Стретморові настала черга непорушно заціпеніти. Сюзаннина рука затремтіла ще сильніше, і пейджер упав до ніг Ґейла. Із виразом людини, яку зрадили, вона кинулася повз нього й вискочила з блоку № 3.

Командир їй не заважав. Неквапливо, як в уповільненому кіно, він нахилився і взяв пейджер. Нових повідомлень там не було — Сюзанна прочитала їх усі. Охоплений відчаєм, Стретмор прокрутив увесь список:

ОБ’ЄКТ: ЕНСЕЙ ТАНКАДО - ЛІКВІДОВАНО

ОБ’ЄКТ: П’ЄР КЛУШАР - ЛІКВІДОВАНО

ОБ’ЄКТ: ГАНС ГУБЕР — ЛІКВІДОВАНО ОБ’ЄКТ: РОЧІО ЕВА ҐРАНАДА — ЛІКВІДОВАНО

Список ішов далі. Хвиля жаху накотилася на Стретмора. «Я все зможу пояснити! Хто-хто, а вона мусить зрозуміти! Неодмінно зрозуміє! Батьківщина! Честь!» Та залишилося ще одне повідомлення, якого він іще не побачив і яке ніколи не зможе пояснити. Тремтячи від страху, він прокрутив список і прочитав останнє повідомлення:

ОБ’ЄКТ: ДЕВІД БЕКЕР — ЛІКВІДОВАНО

Стретмор похнюпився. Його мрія померла.

РОЗДІЛ 104


Похитуючись і спотикаючись, Сюзанна вийшла з блоку № 3.

ОБ’ЄКТ: ДЕВІД БЕКЕР — ЛІКВІДОВАНО

Немов у трансі, вона рушила до головного виходу з шифрувального відділу. У її голові відлунювали слова Іреґа Ґейла: «Сю-занно, Стретмор уб’є мене! Сюзанно, командир тебе кохає!»

Дійшовши до величезного округлого порталу, Сюзанна у відчаї заходилася тицяти пальцями по клавіатурі. Та двері навіть не поворухнулися. Вона спробувала знову — і знову величезна плита не послухалася її. Сюзанна приглушено скрикнула — вочевидь, вимкнення електроенергії стерло всі вихідні коди. Вона й досі залишалася в пастці.

Раптом ззаду дві руки беззвучно зімкнулися навколо неї, обхопивши її наполовину оніміле тіло. Дотик був знайомий,

однак огидний. Йому бракувало грубої сили Ґейла, однак у ньому відчувалася жорсткість доведеного до відчаю чоловіка, відчувалася сталева внутрішня рішучість.

Сюзанна обернулася. Чоловік, що намагався зупинити її, був розгублений та переляканий. Такого виразу обличчя вона не бачила в нього ніколи.

— Сюзанно, — благально мовив він, не випускаючи її з обіймів. — Я все поясню.

Вона спробувала вирватися.

Та командир міцно тримав її.

Сюзанна хотіла закричати, але втратила голос. Спробувала побігти, але сильні руки вхопили її й потягнули назад.

— Я кохаю тебе, —- пошепки мовив командир. — Я завжди тебе кохав.

Сюзанні стало неймовірно гидко.

— Залишайся зі мною.

А в голові в Сюзанни повільно оберталися моторошні образи: яскраво-зелені очі Девіда, що навіки закриваються; труп Ґреґа Ґейла, з якого кров витікала на килим; Філ Картукян —-розтрощений і обгорілий — лежить на генераторах.

— Біль мине, — шепотів голос. — І ти знову покохаєш.

Та Сюзанна нічого не чула.

— Будь зі мною, — благав голос. — Я загою твої рани.

Вона стала безпорадно пручатися.

— Я зробив це заради нас. Ми створені одне для одного, Сюзанно, я кохаю тебе. — Слова лилися так, наче Стретмор десять років чекав, щоб їх вимовити. — Я кохаю тебе! Кохаю!

Попередня
-= 127 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!