Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

— Не можу.

— Авжеж, не можете! Бо його там немає!

— Командире, я мушу... — озвалася була Сюзанна.

Та Стретмор знову жестом наказав їй мовчати.

Сюзанна знервовано поглянула на Ґейла. Самовдоволений,

він стояв із відстороненим виглядом.

«Ще б пак! — подумала вона. — 3 якого дива йому перейматися вірусом? Він добре знає, що насправді відбувається в надрах “Транскоду”».

Але Картукян наполягав на своєму:

— Інфікований файл існує, сер. Просто фільтри його не помітили.

— Якщо його не помітили «Лабети», то як його помітили ви?

У голосі молодого техніка з’явилися впевнені нотки.

— Завдяки мутаційним ланцюжкам, сер. Я виконав повний аналіз, і він вказав на існування мутаційних ланцюжків!

Тепер Сюзанна збагнула, чому так занепокоївся Картукян.

«Мутаційні ланцюжки...» — подумки повторила вона.

Сюзанна знала, що ці ланцюжки — програмувальні послідовності, що спотворювали дані в надзвичайно складний та хитромудрий спосіб. Вони дуже часто траплялися в комп’ю-терних вірусах, особливо в тих, що спотворювали великі масиви інформації. Звісно. Сюзанна знала також з електронних повідомлень Танкадо, що мутаційні ланцюжки, які виявив Картукян, були нешкідливими, це просто частина «Цифрової фортеці».

Технік-системник ніяк не вгамовувався.

— Коли я вперше побачив ці ланцюжки, сер, то мені здалося, що то фільтри не спрацювали. Та коли я здійснив кілька тестів і виявив, що... — Він замовк, і на його обличчі з’явився стривожений вираз.

— Я виявив, що хтось обійшов фільтри вручну.

Коли Стретмор заговорив, то його голос був холодним, мов крига:

— Дякую за пильність, містере Картукян, але це я обійшов «Лабети». — Він насилу стримував роздратування, що майже сягнуло точки кипіння. — Я вже казав вам, що здійснюю дуже складний діагностичний тест. Помічені вами мутаційні ланцюжки є частиною цього тесту; вони там тому, що це я ввів їх туди. Фільтри не дали мені завантажити цей файл, тому я їх обійшов. — Стретмор лиховісно звузив очі, не зводячи погляду з техніка. — Ну, маєте ще щось сказати перед тим, як піти?

Сюзанна вмить усе збагнула. Коли Стретмор завантажив шифрований алгоритм «Цифрової фортеці» з Інтернету і спробував прогнати її крізь «Транскод», мутаційні ланцюжки зачепилися за фільтри «Лабетів». Відчайдушно намагаючись довідатися, чи можна розколоти «Цифрову фортецю», Стретмор вирішив ці фільтри обійти.

Зазвичай завантаження в обхід фільтрів було чимось за межею розуміння. Однак у цій ситуації прогін «Цифрової фортеці» через «Транскод» напряму не становив небезпеки, бо командир чітко знав, що то за файл і звідки він узявся.

— При всій своїй повазі до вас, сер, — наполягав Картукян, — мушу зазначити, що ніколи не чув про діагностичну програму з мутаційними ланцюжками...

— Командире, — втрутилася Сюзанна, — мені справді треба...

Цього разу її слова перервав різкий дзвінок начальницького стільникового телефону. Стретмор натиснув на кнопку.

— Що вам потрібно?! — гаркнув він. Але раптом замовк і став слухати.

На мить Сюзанна забула про Ґейла. Вона молила Бога, щоб то телефонував Девід. «Скажи мені, що з ним усе гаразд, — подумала вона. — Скажи, що він знайшов перстень». Але Стретмор перехопив її погляд і насупився. То був не Девід.

Сюзанна відчула, як їй забракло повітря. їй тільки й потрібно було знати, що її коханий чоловік — цілий та неушкодже-ний. Знала вона також, що шеф виявляв нетерплячість з іншої причини: якщо Девід і далі баритиметься, командиру доведеться слати підмогу — оперативників АНБ. Такого варіанта розвитку подій він хотів уникнути.

— Сер! — озвався Картукян. — Я наполягаю на тому, щоб ми перевірили...

— Одну хвилину, — вибачився Стретмор перед абонентом, затулив рукою телефон і, люто вирячившись на молодого техніка, гаркнув: — Містере Картукян, дискусію закінчено. Залиште шифрувальний відділ. Негайно. Це наказ.

Картукян ошелешено закляк.

— Але ж, сер, мутаційні ланцюжки — це...

— Я сказав НЕГАЙНО! — заволав Стретмор.

Картукян на якусь мить завмер, мовчки витріщившись на

боса. А потім щодуху кинувся до лабораторії системної безпеки.

Стретмор обернувся і зміряв здивованим поглядом Ґейла. Сюзанна зрозуміла причину його здивування: Ґейл увесь час мовчав. Аж надто промовисто. Він дуже добре знав, що ніякої діагностичної програми немає, тим більше такої, над якою «Транс-код» безуспішно битиметься вісімнадцять годин. Однак ані слова не сказав. Здавалося, уся ця метушня його не цікавила. І Стретмор, вочевидь, задумався — а чому? Сюзанна знала відповідь.

Попередня
-= 61 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!