Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

«Що ж я, у біса, роблю, га?» — розпачливо подумав Брінкергоф.

Мідж підійшла до принтера, витягнула з лотка роздруківку і примружилася, вдивляючись у темряві.

— Не можу прочитати, — поскаржилася вона. — Увімкни світло.

— Ти прочитаєш список за межами кабінету. А тепер — ходімо звідси.

Та, вочевидь, Мідж уже не могла зупинитися. Нова роль їй явно сподобалася. Дражнячи Брінкергофа, вона підійшла до вікна й повернула аркуш так, щоб було краще видно.

— Мідж...

Та вона мовчала й не відривала погляду від аркуша.

Брінкергоф неспокійно завовтузився у дверях.

— Мідж... годі тобі. Ходімо. Це приватний кабінет директора.

— Воно десь тут, — бурмотіла вона, проглядаючи роздруківку. — Стретмор обійшов фільтри, я в цьому впевнена. — Вона ще ближче підступила до вікна.

Брінкергофа кинуло в піт. А Мідж тим часом читала далі.

Через кілька секунд вона аж охнула від несподіванки.

— Я так і знала! От телепень! — Піднявши аркуш догори, вона тріумфально потрясла його. — Він обійшов «Лабети»! Ось поглянь!

Брінкергоф отетеріло дивився на Мідж, а потім кинувся через кабінет до неї й став поруч із нею біля вікна. Вона показала йому в кінець роздруківки.

Не вірячи своїм очам, Брінкергоф прочитав те, що показала йому Мідж.

— Як це так...

Роздруківка містила список останніх тридцяти шести файлів, що увійшли до «Транскоду». Після кожного з них виднівся чотиризначний код допуску, що його видавали фільтри. Однак останній файл із черги такого коду не мав — там просто був напис: обхід вручну.

«Господи, твоя воля, — подумав Брінкергоф. — Мідж знову поцілила в точку».

— От ідіот! — пирхнула Мідж. — Ти лишень поглянь ось на це! Фільтри двічі відбракували цей файл! Мутаційні ланцюжки! А він таки пустив його в обхід! Про що він, у біса, думав, га?

Брінкергоф відчув, як у нього затремтіли ноги. «Чому ж Мідж ніколи не помиляється?» — подумав він. І ці двоє не помітили постаті позаду, що віддзеркалилася у вікні. У дверях бовваніла масивна фігура Фонтейна.

— Ні фіга собі! — мало не вдавився Брінкергоф. — Гадаєш, що ми маємо вірус?

Мідж зітхнула:

— Нічим іншим це бути не може.

— Може! Це може бути не ваша собача справа! — гримнув голос позаду.

Від несподіванки Мідж аж гепнулася головою об вікно. Брінкергоф із переляку перекинув директорське крісло і крутнувся туди, звідки почувся голос. І відразу ж упізнав постать.

— Директоре, це ви! — вхопив він ротом повітря й широким кроком підійшов до шефа, простягуючи руку. — 3 приїздом, сер.

Велетень проігнорував простягнуту руку.

— Я... я гадав... — белькотів Брінкергоф, прибираючи руку, — Я вважав, що ви в Південній Америці.

Леланд Фонтейн прошив свого помічника лютим поглядом.

— Так. Був. А тепер повернувся.

РОЗДІЛ 69


— Стривайте, пане!

Бекер саме йшов через вестибюль до шереги таксофонів. Почувши, що його гукнули, він зупинився й обернувся. До нього поспішала дівчина, та сама, яку він так перелякав у туалеті. Вона махала йому, щоб він зупинився.

— Пане, зачекайте!

«Що ще? — досадливо подумав Бекер. — Хоче подати на мене до суду за сексуальні домагання?»

Дівчина тягла за собою торбу. Коли вона підійшла до Бекера, то на її обличчі засвітилася широчезна посмішка.

— Вибачте, що визвірилася на вас у туалеті. Просто ви мене трохи налякали.

— Нема проблем, — запевнив її Бекер здивовано. — Я справді зайшов туди, куди не слід.

— Знаю, це чути дико, — мовила дівчина, кліпаючи почервонілими повіками, — але чи не зможете ви позичити мені трохи грошей, га?

Бекер отетеріло витріщився на неї.

— Гроші — для чого? — суворо спитав він. І додав подумки: «Я не збираюся фінансувати твою пристрасть до наркотиків — якщо ти це маєш на увазі».

— Мені треба додому, — пояснила блондинка. — Чи могли б ви мені допомогти?

— Пропустили свій рейс?

Вона, кивнула.

— Загубила квиток. І вони не пустили мене. Інколи в авіалініях працюють такі йолопи! А я не маю грошей на новий квиток.

— А де ваші батьки? — спитав Бекер.

— У Штатах.

— І ви не можете їм додзвонитися?

— Та отож. Намагалася. Мабуть, на вихідні вони подалися кудись відпочивати на яхті.

Бекер оглянув на дороге вбрання дівчини.

— А кредитної картки ви не маєте?

— Маю, але татко її заблокував. Він гадає, що я сиджу на наркотиках.

Попередня
-= 88 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!