Слава ЗСУ!

- Та ну, я ж нічого не робила, - заперечила Ельзара. – Це він? Який гарний.

- Тобі подобається? – гордо запитала Іванна.

- Так! – щиро відповіла Ельзара. – Дуже гарний. Неймовірний! І фото теж неймовірні. Ви підходите одне одному.

В гримерну хтось постукав. Всі затаїли дихання. Двері відчинилися і зайшов... спонсор.

- Доброго ранку, - сухо промовив він.

Всі встали. Це був такий відповідальний момент, що ніхто, навіть, не зміг вимовити хоч якесь привітання. Кожен боявся, що скаже щось не те. І лише Ельзара, виваливши ноги на відеомагнітофон, який теж, до речі, подарував спонсор, продовжувала дивитись фотоальбом. Може, якби не Ельзара зі своєю хамською поведінкою, то все могло б статися по-іншому. Але хіба їй можна щось пояснити?

- Ви, мабуть, знаєте, навіщо я сьогодні прийшов, - почав спонсор. – У вас велике майбутнє, і ви обов’язково знайдете іншу компанію. Але на даному етапі...

- Ой, яке гарне фото! – раптом голосно крикнула Ельзара. – Це теж на тому озері?

Іванна махнула головою.

- Дуже гарно!

Спонсор уважно подивився на нахабну актрису. Всі інші вже втратили надію на те, що в них є хоча б шанс.

- На даному етапі, - продовжив Рустам, - наше співробітництво припиняється. Ми чекали від вашого фільму більшого, ніж те, що ви змогли відзняти...

- Це теж класна фотографія, тільки тобі треба було далі стати, - промовила Ельзара, не звертаючи ні на кого уваги.

Дора зітхнула. Остання надія зникла разом із словами Ельзари. Вона вдруге перебила спонсора, і навряд, він таке терпітиме.

Рустам Голей, явно незадоволений поведінкою нахабної дівчини, підійшов до неї. Вона, навіть, не глянула на нього.

- Супер! Подаруй мені це фото!

- Бери, - тихо промовила Іванна, яка теж уже втратила надію, але все іще не могла відмовити Ельзарі.