Слава ЗСУ!

- Нарешті, всі зібралися, - намагаючись бути спокійною, промовила Дора.

Едуард схилився над столом, щоб ніхто не побачив його сліз.

- На жаль, не всі так глибоко зрозуміли блискучий сценарій, - почала режисер, - на жаль, не всі пройнялися темою вічного кохання.

Вона відвернулася до вікна, глибоко вдихаючи, щоб тільки не заплакати.

- Але мабуть, така доля... Головне, що ми духовно збагатилися. Це були не лише зйомки, це було наше життя. Наші почуття. Ми створили це кіно, та є люди, які хочуть його зруйнувати. Ну що ж, нехай. Можливо, колись якась інша компанія зпродюсує наш фільм. Може, ні. Але для мене цей час, проведений з вами залишиться найпрекраснішим, найнезабутнішим у житті.

Дора подивилася навколо. Всі плакали. Едуард, Дракон, Адріан, Арсен, Ельзара... Хоча ні. Дора придивилася уважніше. Ельзара не плакала. Вона явно не слухала, що там говорила Дора. Їй просто було сумно, та це не мало ніякого відношення до завершення зйомок.

- І що, вже нічого не можна змінити? – запитала Іванна.

- Наш спонсор має зараз прийти і повідомити, що зйомки завершені, - промовила Дора. – Якщо ми неймовірно йому сподобаємося, то може, він передумає.

- Давайте спробуємо вести себе ідеально, - запропонував Дракон. – У нас має бути хоча б один шанс.

Всі почали дивитися в дзеркало, поправляти волосся, щоб сподобатися спонсору.

- Ельзаро!

Ельзара нарешті відвела очі від вікна.

- Я хотіла поговорити з тобою.

Ельзара уважно подивилася на Іванну.

- Пам’ятаєш, ти казала, що коли мій хлопець повернеться до мене, щоб я принесла тобі фотоальбом. Так от, я його тобі принесла, - радісно завершила Іванна.

- Серйозно! – перепитала Ельзара. – Він повернувся до тебе? Неймовірно!

- Дякую тобі. Ти так допомогла мені, - продовжувала Іванна.