Слава ЗСУ!

Едуард спокійно зреагував на дане запитання. Він знав, що жодна людина в його театрі не здатна на вбивство, хіба що Д... Та ні, навряд.

- Я ніде не публікував цей сценарій. Тому все просто. Його знають актори, знімальний майданчик. Весь мій театр... Більше ніхто.

І знову все впирається в цей театр. Сценарій знають лише вони. Де дідок ховає лопату, могли бачити лише вони. Здається, навіть, Луїза говорила, що працювала в театрі. Тепер дійсно все зрозуміло. Більше не може бути помилок. Тільки тепер діяти треба дуже обережно, щоб не налякати вбивцю.

XIX

- Ну що? – готова вже майже до всього, запитала Дора.

Едуард нічого не відповів. Все було зрозуміло з його погляду, яким він подивився на режисера. В його очах був страх. У нього тремтіли руки. Він вже був готовий до цього завершення. До завершення всього, у що він так пристрасно, так віддано вклав душу.

- Він має зараз прийти, - ковтаючи слину, ледь помітно промовив він Дорі.

Залишилася лише надія. Остання надія. А раптом, йому сподобається знімальний майданчик, а може, він побачить стурбовані очі акторів і пожаліє їх.

В гримерну радісно забігла Іванна.

- Вибачте, за запізнення! – голосно промовила вона.

- А ти нічого не пропустила, - промовив спокійно Арсен, який вже про все здогадався.

Іванна здивовано озирнулася навколо. Дивно, вже було о пів на десяту, а про зйомки, навіть, ніхто не збирався говорити. Всі були якісь стурбовані, про щось шепотілись.

- Іванно, сідай, - промовив Адріан, звільняючи їй місце.

- А де Ельзара?

В цей момент зайшла Ельзара.

- Ельзаро, як добре, що ти прийшла! – радісно крикнула Іванна. – Я так хочу тобі щось розказати!

- Іванно! – сердито перебила її Дора. – Можливо, те, що хочу сказати я важливіше за твоє.

- Так, звичайно, пані режисер, - тихо промовила Іванна.